Їх обох посадили, прототипи жили у Житомирі, жінка була судмедекспертом, чоловік журналістом. До них заліз бомж чоловік бахнув табуретом у дядька стався серцевий напад. Ну і далі в принципі усі в курсі. Я просто адаптував - додавши філософії)).

Що має мати на увазі автор якщо пише про паталоганатома? _Формалін з трупним запахом. Дякую, про орфографію з граматикою сам знаю. Якщо найдете мене на ФБ, буду вдячний за допомогу в читанні))

Вітаю, авторе!

Навіть і не знаю, що сказати. Такий безлад розділовими знаками й русизмами (в авторській мові) - НМСД проста неповага до читача. Так, редактура то виправить (якщо буде ) але ж на конкурсі читачі - якраз ми. От, тією саперною лопаткою мусив прорубуватися через текст

Не страшно. Навіть якщо основним жахом мала стати байдужість та холоднокровність, з якою Діда рубали - з обраною жартівливо-казковою формою подачі це не зіграло.

Дивно, що ГГ так переймається, що їде поліція. Діда ж побачити неможливо, діти поліцейських листи не писали (до речі - що жодна дитина жодного поліцейського в місті? На мить перетворююся на Станіславського )

Коти і собаки, що збіглися на м'ясо. Ну нехай за повір'ями коти - створіння містичні, бачать усе надзвичайне. Але за собак такого не чув.

Успіхів!

А мені сподобалося.
Чимось схоже на фільми Тарантіно. Такий самий безбашенний трешачок.
Автору успіху і натхнення!

Може, Елая Рота? Бо Тарантіно якраз в свої фільми нагрібає стільки всього, що це "безбашенним трешачком" назвати важко. Там на кожну підкреслено криваву сцену купа води і запозичень з інших фільмів.

Ох, почну з хорошого. Жартівливий горор має право на життя і це оповідання його яскравий представник. Тепер щодо мінусів:
- Про мову всі писали, але це такий жах, що гріх не згадати. Я згоден на помилки, але бодай робіть їх однакові. І в чому Ви текст набирали, невже програма не натякала, що щось не так? От "марина" з малої літери звідки вискочила?
- Персонажі. Викликають відразу з першого діалогу. Серйозно, ось це дійсно талант змалювати настільки мерзотних людей, які начебто непогані, але світ без них явно був би кращим. Можливо, якби собаки та коти зжерши Діда мутували і прийшли мстити це стало б плюсом, а так відвертий мінус;
- Чому олені навічно зависли під вікном? Це ж тварини, нехай і чарівні. Захочуть їсти полетять;
- Сцена розчленування, навіть не показана не викликає емоцій через гастрономічну направленість. Гадаю, якби дружина була м'ясником це б спрацювало, але в цьому контексті ні. Та й азагалі сама історія лишає байдужим. Он в коментарях автор написав газетну статтю, що його надихнула і навіть від того переказу торкнуло сильніше, ніж від насиченого суржиком тексту;
- Мені здалося, що текст писався "під аудиторію". Себто, автора не розпирало від бажання написати цю історію, а він писав її виключно для конкретного конкурсу. Враховуючи, що вона в лідерах по кількості коментарів це в нього вийшло.
Загалом, оповідання не погане, воно халтурне. І, сподіваюся, що автор не образиться, адже він навряд чи витратив на його написання багато часу чи сил.
Успіхів!

Прочитавши це оповідання переконалась, що горор та слешер - таки жанри не мої. Тому що я до останнього потай сподівалась на щасливий (для дідугана) кінець, проте сама специфіка жанру навіть можливість таку виключає. І ще: попередні коментарі влучно підмітили те, що "вбили казку". Від цього якось... безвихідно. Дуже.
Взагалі моє сприйняття жахів дуже специфічне. Коли кров-кишки-роз***орасило - не страшно, а от коли відбувається щось трешово-абсурдне - оце нагнітає по-чорному. Власне, тому для мене Бредбері (особливо його "Марсіанські хроніки") страшніші за весь доробок Кінга. І в цьому оповіданні я саме цей трешовий та гнітючий абсурд і знайшла. Що дорослі, до мозку кісток прозаїчні люди, зустрівши казку, не здатні в неї повірити настільки, що радше її холоднокровно розчленують.
Стосовно русизмів: їх і справді багато, так. АЛЕ (і отут я висловлю непопулярну думку) всі, що мені запам'ятались, були у прямій мові героїв. Спочатку неприємних, а під кінець - відверто негативних. І у моїх очах русизми саме спрацювали "в плюс", бо зробили героїв об'ємнішими та достовірнішими. Ну чесно: не траплялись мені такі середнього пошибу жлоби, що розмовляють чистою літературною мовою. Грубий суржик, "да", "пшол", "пойняв", "райотдєл", золоті зуби - цього просто-таки завались. Вийшло красномовно.
От під чим підпишусь - це під зауваженнями щодо пунктуації. На жаль, шановний авторе, у вас із нею і справді проблеми. І якщо з дієприслівниковими зворотами ще через раз, то з прямою мовою у вас повна катастрофа: постійне дублювання емоційних знаків (!, ?) комами, кома замість крапки у авторських словах там, де закінчується речення, - це все у кожному реченні. Дуже прошу вас попрацювати над нею, оскільки помилки відволікають від твору та збивають враження.
І так, що Діда, що оленів шкода.

А ти не задумувся, що тобі рідніше: філейка, стегна, лопатки, клуб чим портняжная мишца, лучевая-згибательная, двухглавая, широчайшя мишца. Ти б зрозумів як би я описав ці м'язи? Ту как би анотацій нема. Так що зрі в корінь. Ну і плюс за мерзотних людей. Здогадався)) Це і є посил а не те що з'їли Діда Мороза коти з собаками. Значіт у мене вийшло))

-------------------
Модерировалось Администратором.

Ну для мене то усе Китайська грамота з неосяжними просторами)))
---------

Помимо злостного оверквотинга, вы ещё и пренебрегаете условием анонимности.

Модерировалось Администратором.