Чудове оповідання!
Не зовсім горрор, звичайно, але читалося з задоволенням. От чисто в якості імхо: треба було описати як роман при кожній розмові відчував ніби дотики "мацаків" тієї тварюки і щоб з кожним разом ті дотики ставали нахабнішими і міцнішими, тоді було б якесь нагнітання жаху і битва в кінці виглядала б епічнішою
Удачі на конкурсі!

А мені, навпаки, сподобалось, як той Василь перетворився з майже друга й провідника на нахабну тварюку. До того ж, цілком органічно, в це віриш.

Щиро дякую, друзі, за таку увагу до твору!
Радий, Муррчику, що сподобалося!
Успіху навзаєм!

Вітаю, авторе! Пробіжимося по проблемках
- 1 блок тексту дуже важкий: купа інфи (типу експозиції), але мало що з того дійсно чіпляє, бо це читається немов якась справка.
- Абзаці часто невдало розбиті (бруски тексту).
- Незрозуміле, як для мене, розбиття на блоки надто різної довжини. Я б взагалі не зловживав би (***)
- На мій смак - забагато битовухи, оповідання тоне в якихось побутових подробицях, які насправді зайві для розвитку сюжету.

А ще дивний післясмак оповідання, мені здалося, це - не горор, а якась мізантропія, ода ненависті до людей взагалі. Принаймні це те, що найбільше лишається в голові після прочитання. Але мабуть такий посил теж має право на існування

Успіхів авторе!