Ох, дуже гарно написано оповідання. Власне саме на цьому і тримається, і цим мене й підкорило. Тому замініть "добрався" на "дістався до крамниці". Десь в іншому місці цього б навіть не помітив, але тут ну дійсно шикарна атмосфера.
Загалом, якщо присікуватися, то, звісно, є до чого. По-перше: кинути хворого батька це все ж недобрий вчинок. По-друге: машина часу добряче псує атмосферу і дійсно попахує читерством. Насправді куди більш вражаюче та сентиментальніше виглядало якби він здумав вирушити в мандри на старості літ. Та все ж сварити я не можу, бо, повторюся, дуже гарно написано.
Успіхів в конкурсі!

Щиро вдячна за такий теплий відгук! Мені сподобалась ваша ідея! Дійсно, було б гарно відпрввити старого на пошуки тієї жінки. Могла б вийти захоплююча пригода. Успіху, навзаєм!

Дуже сумнівно, що у 1820-му році кораблі будували з металу. Інші незначні огріхи видають не зовсім досконале знання мови (солЕної води – краще солОної води; мутне скло – треба б каламутне скло; покупку – купівлю; драЗнив – драЖнив; до Великої землі – слід би на Велику землю: тощо). До того – кам’яний корпус бінокля – досить екзотично. Але зміст загалом непоганий. І характер зображено вдало. Удачі на конкурсі.

Заступлюся за автора: перший металевий корабель побудували в 1807-ому. Звісно, він не був металевим у повному сенсі цього слова, проте оповідь ж ведеться не від імені кораблебудівника, тому це прийнятно.

Гарне оповідання, шкода що не пройшло до фіналу, я за нього вболівала