Обсуждение рассказа ar035 Мама знає краще

Дивний світ - набої закінчуються, зате кінотеатр працює))
Успіхів на конкурсі!

Гарна оповідка. Але тут знову постап, сказала Птиця. Людожери на Оболоні. "Як тебе не любити, Києве мій..." Нє, правда, хороше оповідання. Тільки не зрозуміла, хто "наші", а хто "не наші". І звідки в них супермаркети, якщо після триндеца минуло щонайменше півстоліття. І що то за триндець був. Тобто світ, на мою думку, трохи недопрацьований. Але люди вийшли колоритні. Прості до первісності, але при цьому не втратили почуття справедливості й зосталися людьми.
Удачі на конкурсі!

М-да. Жорстоко постібалися з любителів жанру.

Так то стьоб? А мені зайшло. )))

Так. Але один. І в ньому треба крутити педалі велогенераторів, щоб щось дивитися. Якщо історія когось зацікавить, звісно можна буде розкрити світ більш детально.

Реальний світ ще більш недосконалий, бо йому не треба виглядати правдоподібно. І враховуючи схильності "небесних сценаристів"... Коротше сподіваюся всі доживемо до того періоду, коли світ буде логічним.


Він вже почався. Невже цього мало?
Коротше запасаємося гречкою і тримаємося подалі від Оболоні. А то хто його зна.

Не-не. У мене серйозне оповідання. Тільки не паліть контору.

Мені справді було цікаво описати світ, де виживають лише матусі, що вчать дітей жити за законами дикої савани.
Сподіваюсь поціновувачі жанру все ж текст сприймуть.

Дякую за відгуки. Всім вдалої гри.

Вітаю, Авторе!
А мені дуже сподобалося! Матуся - чудова жіночка: практична, вправна, дбайлива і без зайвих заморочок. Якщо справді щось трапиться зі світом, то його врятують саме такі жінки, а не ляльки з надутими губами і не тендітні панночки з усілякими рефлексіями. А Ліля, схоже, з часом стане такою ж, як Адамова матуся, тобто, цей світ житиме
Світ, де відбуваються події, окреслений трохи побіжно, але цього, власне, й не дуже помічаєш. Головне, що герої живі й цікаві.
Упіху на конкурсі!

Вітаю, авторе.

Не сподобалось. Матуся аж ніяк не чудова жіночка
Розумію, це постапок, але такі мерзотні персонажі мене не до вподоби. Ніколи не розумів, чому виживання людства, як такого - це те, до чого треба прагнути всіма способами, не вибираючи засоби. Мені не хотілося б, щоб такі люди вижили. Краще вже хай світ стане радіоактивною пусткою.

Але це лиш моє особисте ставлення, і оцінку поставлю відповідно. Хоча написано непогано.

Пані Сокиро, дякую за відгук. Вам також наснаги та вдалої гри.

Пане Танцюючий, також дякую за відгук. Позитивність персонажів – грань тонка та непевна. Танцювати на ній дано не всім. Матуся в оповіданні – персонаж конфліктний. Але основа відродження цивілізації якраз у збереженні людяності. І якщо це не вийшло показати, то вже вибачте. Буду виправлятись.

Бажаю вам також вдалої гри.

Місцями текст писаний "бери, поки дають" і не вичитаний. Ідея хороша, Мамця колоритна. Багато неузгоджень, які залишають враження: "Одного разу сталося щось, що поламало вдрузки всі велосипеди і каміння, але залишило один діючий навіки кінотеатр та кілька вірьовок для штанів; зробило людей виживальщиками, але переважно тупими і ні на що не здатними, відлюдьками, але дотепниками..."

Вітаю, авторе!
Посмішили і потішили мене оповіданням.
Віднеслася до нього трохи як до іронічно-саркастичного стьобу.
Персонажі яскраві, соковиті і живі. Хлопця жаль було (Гвалтуй, каже, і все))).
Радію, що все закінчилося більш-менш. Маю сподівання, що наступне покоління буде ще більш людяне, заведе собі хатинку і почне розводити пацючків - скільки можна тинятися)
Кінотеатр - окрема тема.
Дякую за оптимізм попри весь апокаліпсис.
Удачі на конкурсі!

Дякую за відгуки. Навзаєм удачі! Оптимізм це якраз те, що зараз конче необхідно.

Мама прожила своє життя, проживе і твоє ))

Іронія певно зіграла злий жарт з цим оповіданням. Ніхто не сприйняв його серйозно. Що ж всім удачі та наснаги.
Пішов працювати над серйозним постапоком. Сподіваюсь вдастьс краще пропрацювати світ, коли не будуть підганяти дедлайни конкурсу.

Зачекайте, авторе! Напишіть мені на ФБ. У вас гарне оповідання.