Обсуждение рассказа ar040 Самітник

Вітаю, авторе!
Герой - чудернацький симбіоз Відьмака і Деріла Діксона з "І мертві підуть". Все було досить цікаво, але чомусь гг не співчуваєш. Можливо історія хоче розмаху і більшого об'єму. Тим не менш, вигаданий Вами світ прийшовся мені до душі.
Удачі на конкурсі!

Я думав, він переслідує якісь Мор, чи Тантала, чи ще щось. Бо знав, як з цим боротися тільки старий волхв. І бігає по світам.
А тут - звичайнісінький упир. Якщо справа справді поширена, бо якщо "На цих створінь перекидаються зазвичай непоховані мерці" - то їх має бути сила-силенна. А ще - всі мають ховати всіх. Бажано з відрубаною головою і обличчям долу.
А якщо сам герой став упирем - чому він вдень не спить? Ще не встиг вмерти? Обернувся упирем тільки коли крові їжачка напився?
Але завершення гарне.
Дякую.

ЛисячийКороль
Дякую за відгук! Головгер і не має викликати співчуття, бо він утілення помсти, породження помсти і її логічний продукт. Власне, цим і хотілось посолити оповідання.

Семьдесят Первый
Вам також дякую за відгук! Чому сотворінь не сила-силенна - про це є у творі: "Їх мало, бо злоба й жадоба крові не дають їм змоги надто ширити своє сім’я світом". Простіше кажучи, альфа-самці знищують найагресивніших конкурентів. Ну і для появи такої потвори мають збігтися певні фактори. Непоховання (за певним обрядом і з кремацією) - один з них.
Головгер не спить удень, бо процес переродження ще триває. Але дискомфорт од ультрафіолету вже відчуває, як бачимо )).

Сподобалось. Проста, динамічна історія.
З мінусів - не вдалося проникнутись трагедією героя.

В першу чергу сподобалась мова, багато рідковживаних слів, є свій стиль, зчитується персонаж. Не впевнена, що розповідь можна назвати НФ... Коли дійшло до опіку зброєю, голод і їжака, мені все стало зрозумілим. Хотілось би, щоб інтрига трималась довше. Загалом хороша робота. Удачі!

ТанцующийНаГрани
Дякую за відгук! Тут одне з двох: або головгерові взагалі важко співчувати, бо він перетворився з жертви в лиходія, або ж тут авторська недоробка. Судячи з попередніх відгуків, не виключено, що друге.

Мурашка
Дякую за відгук! Так, вочевидь, у тексті забагато зачіпок накидано для фінальної сцени. Думаю, сонце за хмарами сильно утруднить читачеві роботу.

Вітаю авторе!
Живеньке динамічне оповіданнячко, класичного зразка, коли герой убивши злодія, сам стає ним.
Читається легко, гарні образи, хороша мова.
Хотілося б якогось виверту в фіналі чи взагалі.
Їжачка жалко))
Удачі на конкурсі)

Це як раз дуже добре показано.
І що Неждан - насправді більш людина, ніж головгер, бо він побратима не вбив, мабуть, думав, ввечері почнуть жити вдвох, веселіше буде. А той його кілком!

Мабуть, мене "світи" збили, та якось мені здалося, що той волхв жив десь на краю всесвіту.

Ліандра
Дякую за відгук! Виверт планувався, але, мабуть, вправності не вистачило.

Семьдесят Первый
Ну, Неждан просто бавився з побратимом, як кіт із мишею, що взагалі характерно для хижаків. А одержав за принципом: за що боролись, на те й напоролись.

Чудове оповідання під сніданок я обрав
Цікаво, звідки Неждан «упіймав» прокляття. Його ж наче кочівники зарубали. Чому тоді повертатись і вбивати всіх домашніх? Туга за родиною? Можна ж було харчуватись кочівниками, їх наче вдосталь. Може читав неуважно, та пропустив цей момент.
Бажаю успіху!

Чомусь згадав