Вітаю, Авторе!
Гарне оповідання! І з ідеєю, і тримається інтрига, і динамічно написано. Звісно, те, що люди перетворилися на рептилів отак за одну ніч - дуже сміливе фантприпущення, проте твір, власне, не про це, а про людей і нелюдей, тому це не заважає. Гарні герої, і добре описані розповсюджені варіанти людської ницості. Дуже сподобалося! Хочеться сподіватися, що Михайло з Надійкою все ж таки вирвалися на волю...
Упіху на конкурсі!

маленька дівчинка років шести-семи

Як тобі вдалося залишитися людиною в цьому тілі?

Не чіпайте! Він ‒ людина!

Рімейк "Красуні і чудовиська" в рептилоїдному постапокаліпсисі
Не знаю чи автор не образиться, але я б покритикувала назву оповідання, бо надто вона ніяка, а тут колорит хороший, можна підібрати і щось більш інтригуюче. Попри те, що назва перегукується з ім'ям дівчинки, все одно надто прісно.

Ввімкну Станіславського щодо Надійки, бо дуже вже не віриться що буде так розмовляти і так поводитися. Про довірливість дитини у стресовій ситуації повірю, але мова подекуди не дитяча.



- уявлення про тіло та про "людскість" доволі абстрактне поняття. Я так розумію з часу перетворення всіх на крокодилів пройшло не так багато днів, бо маленька дівчинка вижила на самоті, тому розуміти що отут є люди і вони хороші, а отут є крокодили і вони погані в неї часу не було. Звісно, батьки б могли пояснити їй концепт "людини", а потім вона б вже зробила власний висновок що люди це не лише оболонка, а те що всередині, але таких повчань в тексті не було, тому мені виглядає трошки надумано. Так могла себе вже поводити дитина років 10-11, але тоді б вона більш підозріло поводилася з незнайомцем.

Момент, де дівчинка пропонує ГГ стати татом чомусь мене не зачепив, бо якось дуже швидко вона переметнулася від своїх батьків і перемкнулася на нового. Навіть якщо попередні батьки були не дуже, то прив'язаність дитини все одно так легко не зникає. І коли вона на питання про батьків відповідає "Самій тяжко" то якось вже так дуже егоїстично. Типу я сумую за батьками, бо самій в цьому житті виживати важкувато, тому пропоную тобі стати моїм татом щоб менше мороки було. Нормальне таке розуміння батьківства Це було б дуже логічно якби і до вакцини весь світ базувався суто на виживанні, тоді логіка Надійки залізобетонна Ну і оце "Ти для мене найкращий" просто майстерність дитячої маніпуляції, бо не так то вже й багато вона про нього знає, але все одно каже такі пафосні слова. Якби дівчинка зробила пропозицію руки і батьківства вже після кульмінації, коли ГГ її рятує, то мені особисто було б правдоподібніше, але то вже моя суб'єктивна думка

Мене трошки збентежили масові вбивства в фіналі. ГГ типу ж має бути позитивний, а тут всіх хряк-кусь і все. Виходить що весь світ проти нього і він вбиває, щоб не вбили його. В принципі логічно, але привабливості рептилоїду цей вчинок не додає. Ззовні натяк на добру казку (щоправда приправлена відкушеними кінцівками), але мораль така мутненька.

Дякую за оповідання, мені було цікаво читати. Швидше сподобалося ніж ні, тому не судіть строго за багато літер і критику

Вітаю в фіналі, Авторе!
Оповідання сподобалось!
Попри те, що погано вичитане, а сюжет... ну, трішечки наївний
Але ідея - супер! обома лапами - за!
(котячими, звісно, я не рептилоїд )
Успіху на конкурсі!
Навіяло

Рептилоиды - тоже люди:)

Напомнило "The Last of Us".

Посмотрел в поисковике, это компьютерная игра? Описание довольно заманчивое...

Угу. Очень атмосферная игра. В финале гг - Джоэл ведет к медикам девочку - Элли, у нее иммунитет к грибку, от которого люди превращаются в монстров по типу зомби. Элли - последняя надежда человечества на изготовлении вакцины. Уже в больнице Джоэл понимает: чтобы изготовить вакцину, Элли убьют. Он спасает Элли и с боем прорывается из больницы.

Чудове оповідання Так, ідея не нова і не раз зустрічалася у книгах/іграх/фільмах, але читати було цікаво. Лиш зауважу, що бензопила - то дуууже умовна зброя, нею не помахаєш, наче мечем, бо ланцюг при високих обертах створює сильні відцентрову силу, що унеможливлює маневрування. Та й при різкому ударі відбудеться ривок вперед, пилку потягне вперед, вириваючи з рук. Ну, але то дрібниці
Успіхів на конкурсі!

Я б, навпаки, ще й звільнив решту рептилоїдів аби їхня сутичка з вояками дала змогу героєві з дівчинкою непомітно втекти. Також чудовий, динамічний екшен, хоча ефект комп'ютерної гри в ньому особливо відчутний. Загалом, дуже гарне і гідне оповідання, дякую за нього.
Успіхів в конкурсі!