вітаю, авторе! вельми сподобалося, особливо умовно перша частина, на вітчизняному грунті гарна наукова фантастика. Окрім згаданого колегами по перу фінал, як на мене, трохи ріже око, себто не романтик вийшов, а цинік. Тобто виходить система своє взяла? Тоді мало бути в тексті то якось прослідковуватися - така трансформація героя.

Дуже дякую, це неабияк тішить)


Про поняття романтики, звісно, не посперечаєшся, у кожного воно своє) Але, як на мене, куди вже романтичніше, надихнувшись коханням, полетіти на Марс і з уламків цивілізації відбудувати суспільство, яке дає новий шанс для людства
Щодо Ярослава, то він наче не зраджує своїм принципам в жодному місці. Спочатку намагався боротися за врятування людства на Землі, а коли з цього нічого не вийшло, знайшов більш кардинальний спосіб, полетівши на Марс.

Успіху вам!

Перепрошую,вточную, мав на увазі виключно останню фразу героя, а так, да, в цілому постать в руслі класичної фантастики звершень і відкриттів

Вибачте за мою ложку дьогтю в захоплених коментарях, але я не поділяю загального захвату. Пасивний антигерой вийшов в цьому оповіданні. Знає про проблему, пробує когось попередити, потім опускає руки і просто тікає від проблеми на Марс, залишаючи 13 мільярдів помирати.

По структурі. Перша частина оповідання мені сподобалася, особливо з соціальним рейтингом і стьобом соц мереж. Якщо розвивати подальшу тему з приналежністю до меншин і втечею на Марс, то трошки задовго він там ті грибочки в лісі шукає. Принаймні б світ нам цей показали, а то що нам ліс. Ліс і в нас є, а от партії меншин нема, як там все працює ми бачимо доволі поверхово.

Антиутопія. Такий собі сферичний кінь у вакуумі, в який трошки погано віриться. По-перше, цей світовий порядок нічим не вмотивований. В хороших антиутопіях прослідковується принаймні більш-менш логічний причинно-наслідковий зв'язок, який пояснює не лише мінуси, а й плюси системи, а також чого такий порядок було введено. Наприклад, свобода вибору версус максимальна користь для суспільства, тоталітарний режим версус виживання після катаклізму, обмеження свободи версус розповсюдження хвороби. Тут же ми бачимо лише точку зору ГГ, для якого все маразм. Звісно оповідання зайде тим, хто стопроцентово поділяє точку зору ГГ щодо питань, а що ж якщо не поділяє? Все представлено лише з одного боку і виглядає що всі люди якісь ідіоти, тільки один ГГ няшечка, а на тринадцять мільйонів знайшлося лише півтори тисячі "нормальних". За теорією цієї системи якщо "нормальних" аж так мало вони вже складають меншину. Про іншування хворобами і сексуальною орієнтацією сперечатися не буду. Чого ж сюди не додали інші меншини? Раси і національності, різні культури наприклад? З біологічної точки зору меншин з сексуальною орієнтацією в умовах земної цивілізації ніколи не набереться більше ніж "нормальних", якщо це якийсь інший світ, то варто було б це пояснити. Саме протиставлення людей з хворобами і з різною сексуальною орієнтацією проти "нормальних" вже не дуже коректно згідно з моїм світоглядом, але автор має право писати що йому заманеться, тому з цим сперечатися не буду. Тільки от цікаво що в "нормальних" на Марсі в наступному поколінні вже ж народиться відсоток гомосексуальних дітей, цікаво було б подивтися на їхню реакцію

Момент коли медсестра несе кудись результати тестів. До чого це? Вона типу їх підтасовує і система насправді провальна? Тоді в мене є серйозні питання. Очевидно ж, що ГГ такий не один, але через свою мізантропність просто не бачить нікого навколо і на Ольгу то він випадково натрапляє. Може якби він був більш "соціальним" в цьому світі, він би знайшов однодумців. Якщо це тоталітарна система, мусять бути люди яким це не подобається. Міг би бути якийсь спротив, однодумці, які б прислухалися до ГГ і в плані врятування планети і в плані тупості режиму партії. Потім повстання і всі діли. Медсестра ж типу нормальна і знайомі науковці теж, а він їх так напризволяще. Припускати що у вашому світі всі люди тупі (ну крім півтори тисяч) дуже мізантропно і цинічно. В стилі головного героя. Це не співпадає з моїми життєвими цінностями, тому оповідання для мене не несе ніякого здорового і хорошого меседжу.

І питання: чому без електрики земля повернулася по первісного ладу? Там же так само залишилося купа науковців, які все підтримували і до катастрофи. Потім ГГ каже що вони вже ціла цивілізація, що передбачає що земляни загинули, але ж в них просто немає електрики? Вони можуть придумати інші технології. Наприкінці складається враження, що ГГ ніби зловтішається над планетою, яка не прислухалася до нього (не дуже то й він і намагався якщо чесно, написав там щось кудись, не вірю що це все що він міг зробити), а він тепер цар нової колонії на Марсі. Ну і всі знання важливі вони звісно ж теж вивезли з собою, бо вони умняшечки. Така собі мстя ображеного науковця.

Якщо маєте на увазі цю фразу " – Треба сказати всім, що ми вже не уламки, а вся цивілізація...", то її говорить не головний герой, але якби й він, то це лише констатація очікуваного факту.
Можливо в оповіданні невдало показано, але це саме той момент, на який всі давно очікували і який був передбачений Ярославом ще на Землі. Тож як би сумно це не було, але воно мало статися.
Сподіваюсь, що вдалося щось прояснити) Дякую за увагу до деталей

Ну він не когось пробував попередити, а всіх кого міг, користуючись своїми науковими і особистими зв'язками. Але є проблеми, які неможливо подолати і треба шукати інший шлях, до речі не найлегший. Політ на Марс, це невідоме, в якому, при самому оптимістичному варіанті, доведеться починати все заново. І так, це не супергероїка, тут герой не може врятувати весь світ, тому робить що може.


Тут світ, дійсно, показаний очима науковця, який захоплений своєю справою, який по своїй суті стоїть трохи осторонь від соціальної активності. Тому більше лісу, менше партій)
Але герой такий не випадково. Якби ми дивились на світ з точки зору лідера руху меншин, це була б зовсім інша історія.


Вмотивований схильністю людей перегинати палицю. Історія нам доводить, що це прослідковується в усіх сферах. Тож і сучасна боротьба за меншини може колись породити нові меншини, якщо робити це нерозумно. Крім того, вже зараз в світі, існують досить абсурдні наслідки подібної боротьби.
Але тут не про критику боротьби з меншинами, а про баланс і про збереження адекватності в будь-чому, що робить людство, як цивілізація.


Тут розглянута не реакція на подію, а соціальна тенденція, яка може перейти в крайню форму і, як будь-яка крайня форма, призвести до катастрофи.
Плюси такої системи у швидкому вирішенні будь-якої соціальної проблеми, відкритість світових кордонів, єдиний соціальний простір, надхненний ідеєю турботи про комфорт кожної людини і, як окремий плюс, гідне положення України у світовій спільноті


Поняття норми завжди відносне, тож про нього сперечатись безглуздо. Але деградація цивілізації, тим чи іншим способом, явище цілком можливе і розглянуте не одним фантастом. Власне про це, всі антиутопії.


Цього людство ще не усвідомило, тому і така ситуація.


Відкритість кордонів вирішила деякі проблеми. Такі види іншування в обговоренні проблеми героя вибрані як самі прості, які легко підробити, але підійшли б і будь-які інші. Там ще сказано про традиційний спосіб мислення, що натякає на те, що герой не відкритий до тенденцій суспільства, а переймається непопулярними проблемами)


Ні, це наш світ і мова не про сексуальну орієнтацію. Суспільство захищає всі види меншин, які сформувались в офіційні течії.


Сподіваюсь, що навчені гірким досвідом, знайдуть більш правильний баланс співіснування, так щоб ніхто не відчував себе меншиною
Власне, головний герой не бачив проблеми щоб всиновити дитину, у якої батько гомосексуаліст, тож мені здавалось це достатнє свідчення його адекватності в цьому питанні.


Це не медсестра, це працівник соціальної служби Віртуал.


Ні, вона отримала позитивні результати тестів, але мережа все одно відмовила людині у професійному влаштуванні. Вона пішла проконсультуватись. Цей момент тут лише заради того, щоб підкреслити, що щось пішло не так. Але, можливо, це вийшло не дуже вдало, раз виникли питання.


Не думаю, що інтроверту за характером одразу потрібно приписувати мізантропію. Головний герой ніде не виражає ненависті до людства. Він лише засуджує процеси в суспільстві, які вважає абсурдними. Він на це має право, як і на те, щоб самому вирішувати чи бути йому більш "соціальним" чи ні. Якщо це не так, то це вже порушення прав і свобод людини.


Це не тоталітарна система в класичному розумінні. Так склався світ, тому що деякі люди за характером своєї діяльності і за типом мислення менш активні у соціальному просторі, а ті, що більш активні, автоматично утворили те, що описано в оповіданні. За бортом опинилось більшість науковців, людей, що часто мають інтровертний характер і не особливо схильні до підняття повстань та започаткування соціальних рухів.


А хіба він має право тягнути людей у невідоме? Його нічого на Землі не тримає, він готовий ризикнути, але чи має він право пропонувати іншим непевне майбутнє? Знову хочу наголосити на тому, що Марс це не якесь гарантоване "краще життя", там невідомо що. Але завершення говорить про те, що всі хто хотів, прилетіли туди і головний герой ні від кого не приховував тих умов, які там виявились.


Такі припущення часто використовуються в антиутопіях та інших жанрах, де змодельована деградація суспільства.


Можливо, не ваш жанр. Апокаліпсиси та антиутопії рідко несуть хороший меседж.


Люди повертаються до первинного ладу при будь-якому катаклізмі, якщо не готові. А знеструмлення для цивілізації, що повністю залежить від електронних засобів існування це катастрофа планетарного масштабу. Зупинка транспорту, підприємств, лікарень, магазинів... Набагато менші речі занурюють цивілізацію в хаос. Щоб уникнути масової паніки, треба бути дуже добре підготовленими до подібних речей, а з опису суспільства видно, що це не так. І одних науковців недостатньо, щоб врятувати світ, потрібна чітка інфраструктура, яка буде злагоджено діяти в подібних ситуаціях і то не факт, що вийде без втрат.
В цьому оповіданні не описані деталі того, що сталося на Землі, але думалось, що в класичній фантастиці достатньо прикладів, що детально змоделювали результати подібних катаклізмів. Хоча, можливо, треба було приділити цьому більше уваги.


Дивно, що складається таке враження, тому що головний герой в жодній сцені не поводить себе так, наче він радіє з нещастя інших. І тим більше дивно бачити вживання слова "цар" по відношенню до першого поселенця відкритої колонії, що формувалась на добровільних засадах.


"– Хто б міг подумати, що ми знайдемо тут те, що, навіть, на Землі було вже втрачено…". Все було завезене ще Ілоном Маском при першій колонізації. Їм просто пощастило.
Щодо помсти, то це, мабуть, особисте сприйняття, бо ніде в тексті немає на це, навіть, натяку.
"– Наша цивілізація дійшла до абсурду і нам немає тут місця."
Головний герой відправив себе у добровільне вигнання, аби побудувати нове життя і спробувати зробити щасливою принаймні одну людину, яка йому небайдужа. В результаті зміг запезпечити гідні умови існування для своєї родини і дати прихисток всім, хто цього потребував. Мало це чи багато, тут у кожного своя точка зору.
Автор цим оповіданням хотів сказати лише одне, що навіть у безвихідних ситуаціях є вихід!

Дякую за відгук! Успіху!

Понравилось!
По мере чтения мой внутренний интроверт несколько раз содрогнулся от ужаса.

Дякую!

Сподіваюся, все ж, що ми будемо розумніші і не підемо цим шляхом)

Успіху!

Извините, не понравилось.
Идея "ужасов гипер-толерантности", которым противопоставляются "традиционные ценности", как по мне, очень сильно напоминает скрепы "А чего это бульбаши поосят называть их недострану Беларусь? Всегда эта область называлась Белоруссия, и не будем мы нарушать наши традиции в угоду, простите, меньшинствам! А то они еще захотят, чтоб смешной диалект, на котором говорят их селюки, признали, простите, мовой! А что они дальше захотят? Чтоб мы их уважать начали?"
Можно подставить "хохлы", "в Украину", так, наверное, еще смешнее будет.
Извините, вряд ли вы это вкладывали, но, как по мне, без разницы, кого считать " не совсем людьми" - другую нацию, другую сексуальную ориентацию, другой пол...

Семьдесят Первый,
Что-то мы с вами разные рассказы читали. Не знаю, что точно имел в виду автор, но мне напомнило один из эпизодов "Black Mirror" - "Nosedive" и роман "The Circle" Дейва Эггерса.
Мне кажется, что автор не "скрепы" и "традиционные ценности" противоставлял, а глобальный перегиб, который, к сожалению, имеет место. Порой смешно, порой грустно. (К слову, я человек достаточно воспитанный и толерантный во многом, кроме всего, что касается страны, на языке которой я изъяняюсь.)
Как-то так.

А где границы между "еще скрепы", нормально, хорошо, "уже перегиб"? В частности, интересны примеры где "уже перегиб"?
Вполне вероятно, мы по этому вопросу не сходимся. Возможно, не сходимся в оценке, где сейчас хотя бы "нормально".
Ну и - сколько людей, столько мнений. Извините, если задел своим примером.

Личный пример, возможно не очень удачный. Когда мы переехали из Южного полушария на Британские острова, нам пришлось ждать 5 лет, пока ребенка признали "domestic student". Меня не задело - надо, так надо, но мой партнер возмущался долго, он коренной образованный представитель общества и проигрывал абсолютно всем, потому что он коренной и образованный, в отличие от... - там был длиный список, включая наличие турецкого папы.

Нисколько не задели, я хорошо понимаю, что вы имели в виду, просто хотелось сказать, что акценты могут быть и другими.
Интересно услышать авторскую версию.

Вітаю, коментаторів!
Не очікувалось, що виникне така палка дискусія на тлі цього твору, але спробую прояснити спірні моменти.

Шановний Сімдесят Перший, насамперед, маю запевнити вас, що автор не прихильник "скреп" від слова "зовсім"!
Крім того, автор є активним учасником боротьбі за національні інтереси України, тож чудово розуміє ваші почуття, щодо подібної боротьби в Білорусі.
Але в цьому оповіданні мова не про Україну, не про Білорусь, і тим більше не про "скрепи". І щоб уникнути подібних асоціацій, в творі є, навіть, непрямі натяки на те, що кордони відкриті і національні питання вирішені (в позитивний бік, звісно).
Тут хотілося розглянути саме глобальну тенденцію людського соціуму. Наших країн це ще не торкнулося, але в світі вже є приклади зворотнього боку боротьби за меншість за дуже різними ознаками, і національними також. В рамках антиутопії, звісно, розглядається крайня точка в розвитку цієї тенденції. Але це моделювання більш подібне до стилю "Black Mirror", як слушно завважила пані Інна, хоч автор і не є палким шанувальником цього серіалу.


Тут, власне й хотілося сказати про баланс, а не про те чия меншість краща. І мені здавалося, що в змальованому світі, очевидно, що описані утиски "уже перегиб". Якщо ні, то напевно автору не вистачило майстерності правильно передати свою думку.
В будь-якому разі, автор писав про баланс і про те, що людина має бути вільною у виборі, як прожити своє життя, якщо це не шкодить іншим!
І, навіть, шлях головного героя полягає не в тому щоб змінити світ під свої переконання, а лише знайти місце, де він міг би бути справді вільним та щасливим!

Дякую, пане Сімдесят Перший, що підняли "незручні" питання. І щиро дякую пані Інні за розуміння думки автора і так влучно підібраним прикладам для її захисту.
Успіху та натхнення!

Спасибо за, наверное, адекватный пример. Я не знаю ни термин, ни зачем он, ни почему турецкоподданному льгот больше. Возможно, там есть своя логика, возможно, нет.
Я намного чаще слышу, что "за гранью" - это "обязательный" негр и гомосексуалист в кино, гей-парад, жена более успешная чем муж, феминизм, и т.д.
И мне кажется, конкретно здесь бы сначала решить проблему не-толерантности, а уж потом говорить про перегибы, если они появятся.
Спасибо.

У нас еще вполне могут пробить голову за "неправильную" секс-ориентацию, а люди с проблемами с ногами, колясочники, имеют очень ограниченный доступ хотя бы к магазинам, насколько я знаю.
Рассказ же как раз и пугает: сегодня мы их признаем равными, завтра они нас начнут считать вторым сортом. Вывод? "Надо их давить, пока они чайники!" Я такое слышал и читал не раз, к сожалению.
Извините, для меня рассказ все равно остается условным "гимном гомофобам", и, как я и думал, таковым он не задумывался. Принять актуальность проблемы - не получается. Это как читать рассказ, в котором негры поработили белых - где-нибудь во времена Мартина Лютера Кинга. Тоже, мол, перегиб же может же быть в борьбе за их права.
Спасибо, что не обиделись.