ap014 "Казка про Маршала"Цитата:
Колись, дуже давно, жив хлопчик на ім’я Маршал
Ось нащо вони так хлопчика назвали?
Цитата:
І хоча Маршала вона не з’їла, та й іншої фізичної шкоди йому не завдала, її прокляття мало куди гірші наслідки. Але про все по-порядку
Спойлер на самому початку оповідання. Бо як тепер переживати за Маршала, якщо читач заздалегідь знає, що відьма існує, що Маршал з нею зустрівся і залишився живим. А щодо прокляття - хтозна, не розбереш, у кожного власні таргани.
Цитата:
- Я не малий! Мені скоро п’ятнадцять, я багато вмію і ще більше навчусь! Дядько Конрад обіцяв мене навчити робити фігурки, і я зможу заробляти гроші для мами!
Здавалося, що йому набагато менше, десь років десять. За поведінкою, за думками, за діями. Але в такому віці, навіть якщо це умовно-казковий світ, хлопець уже мусить десь працювати. Бо «ксплоатіровать чужім трудом» полюбляють усі казкові пани.
Описів природи забагато, і забагато розтлумачення про те, що на думці у персонажів. А подій, натомість, бракує. Де дія – там перевага дієслів, їх читати набагато легше й приємніше, ніж розлогі описи з більшістю прикметників. Так уже налаштовано наше сприйняття.
Яскравий приклад:
Цитата:
Йшли вони, як здалось Маршалу, досить довго, хоча потім він не раз намагався згадати скільки приблизно часу, але не міг; йому то здавалось, що вони йшли кілька днів, то не залишала впевненість, що мандрівка тривала не більше кількох хвилин. Всю дорогу, ніби зумисне, не даючи малому подумати над відчуттям провини, що все більше його мучило, відьма розповідала про ліс і дерева. Здавалось, вона знає в лісі все: кожне дерево, кожен кущик, кожну травинку. Розповідала про них так цікаво, що захоплювало дух і все тихіше звучав голос сумління.
Так вони вийшли на ще одну галявину, на перший погляд зовсім звичайну, яких тисячі в лісах, але то тільки на перший погляд. В центрі росло старезне дерево, воно було таке велике, що, здавалось, і двадцять людей, взявшись за руки, не змогли б обійняти його повністю. Не надто високе, як на товщину стовбура, гіллясте, зі сріблястим листям й товстою, абсолютно гладенькою корою, воно справляло незабутнє враження на всіх, хто його бачив, що вже казати про закоханого в ліс хлопчика. Він дивився на нього роззявивши рот й забувши про все на світі, а відьма самовдоволено всміхалась позаду.
Дедалі ставало цікавіше, аж раптом… Тут рецка пташина обривається, бо казка закінчується.
Це була перша частина. Лише перша частина! Авторе, хіба ж так можна. На найцікавішому місці, де якраз почалося отетовсе, що я так полюбляю – чаклунство, загадки й дієслова.
Удачі на конкурсі!
І приходьте ще. З продовженням.