Спасибі, навзаєм!
Щодо фіналу "Мрії", на мою думку, його можна врятувати буквально кількома реченнями.
"Тут я побачив в ілюмінаторі, що від одного з кораблів-винищувачів відокремилася невелика блискуча цятка й рушила в напрямку "Ніобії". Ще встиг роздивитися, як різнокольорове полум'я беззвучно огортає корабель. Повернувся до Тари й узяв її за руку. Ми знову були разом".
Лишається питання - як Тара зберегла молодість. Може, її ввели в гіперсон і для неї тих тридцяти років не існувало.

Блін! Точно. Спасибі, Юлесе!
Тоді так.

ap029 "Автобус" - N'5
ap014 "Казка про Маршала" - N'6

ap029 "Автобус"

Сюжетом передбачається, що світів багато. Добре, хоч і бачимо лише один із них. Мета героїв зрозуміла. «Мера за меру». Ми вам – розумне, добре, вічне. Ви нам – коштовні камінчики. Для мене це очевидно, бо я атеїстка й дуже не полюбляю такі засоби порівняно чесного відібрання грошей у населення. Герої – водій і пасажир – симпатію не викликають. Їхні клієнти – епізодичні персонажі. Автобус – відро з гайками.
Тобто загальну картину я пречудово бачу. Але вона не керує моїми емоціям. Немає співчуття, немає гумору, немає катарсису в фіналі.
Це надто «однолінійна» картинка. До того ж епізодична щодо цього світу, де багато світів. Замальовочка, так би мовити. Стартовий майданчик для більш розлогого оповідання.
І ще незрозуміло, як аборигени прочитають «скрижалі», якщо читати не вміють або не знають мови, на якій ті написані.
Удачі на конкурсі!

ap014 "Казка про Маршала"

Ось нащо вони так хлопчика назвали?

Спойлер на самому початку оповідання. Бо як тепер переживати за Маршала, якщо читач заздалегідь знає, що відьма існує, що Маршал з нею зустрівся і залишився живим. А щодо прокляття - хтозна, не розбереш, у кожного власні таргани.

Здавалося, що йому набагато менше, десь років десять. За поведінкою, за думками, за діями. Але в такому віці, навіть якщо це умовно-казковий світ, хлопець уже мусить десь працювати. Бо «ксплоатіровать чужім трудом» полюбляють усі казкові пани.

Описів природи забагато, і забагато розтлумачення про те, що на думці у персонажів. А подій, натомість, бракує. Де дія – там перевага дієслів, їх читати набагато легше й приємніше, ніж розлогі описи з більшістю прикметників. Так уже налаштовано наше сприйняття.
Яскравий приклад:

Дедалі ставало цікавіше, аж раптом… Тут рецка пташина обривається, бо казка закінчується.
Це була перша частина. Лише перша частина! Авторе, хіба ж так можна. На найцікавішому місці, де якраз почалося отетовсе, що я так полюбляю – чаклунство, загадки й дієслова.
Удачі на конкурсі!
І приходьте ще. З продовженням.

Оце так!
Три дні боїшся зайти на кафедру, никаєшся від читачів, напросившись на розбір.
Збираєшся з духом, готовий до розгрому.
А розбору нема.
Чи ви вирішили мене розгромити індивідуально? Пошкодували мої нерви?
Чи може від моєї літературної безграмотності у вас настала криза і ви рвете собі волосся з криками "Допоможіть мені це розчитати обратно".
То вибачте!
Хоч матюком, якимось відреагуйте.

То я вас проґавила. В мене таке бува. Вибачте, але не хвилюйтеся, сьогодні розберу.
Для того й пишу номери рецок. Якщо хтось побачить, що його черги нема - відразу починайте здіймати бучу!

ap009 "Екстремальний вікенд" - N'7

Дякую, Птицю, за розбір. Може й не прочитають, тим більш "священий трєпет" буде. Але ж, прочитали вони там, чи ні, вже знайшлися ті, що понесли камінчики, мабуть, про всяк випадок.

Я б почитала про той випадок, коли щось пішло не так. Приміром, аборигени не погодилися на скрижалі, чи не доправили камінчики куди треба. Чи взагалі виявилось, що вони не аборигени. Тобто щоб був конфлікт інтересів.

ap009 "Екстремальний вікенд"

Гарне оповідання. Позитивне, попри тему, та й закінчується гепі-ендом. Головгер має все, що треба – мету, таємницю, скарб і навіть недолік у вигляді великого розгардіяшу в хаті.
Проте, на мою думку, оповідання також має дві значні вади.

Перше – надмірна, так би мовити, одноного-собачковість (о, як загнула! ). Таке враження, що читача змушують «пустити сльозу». Чом би ні? Але справа в тому, що герої – мужні підкорювачі космосу. Не пасує їм амплуа персонажів мелодрами. Це не відразу починається, а лише після того, як стає зрозумілим фінал. Так, він досить передбачуваний. Поєднання в одному тексті підселення свідомості – і друга героя, що вмирає, налаштовує на подібні очікування.
Гепі-енд вийшов трохи солодкуватий і від того трохи розведений сльозами. Ось для чого вони були потрібні!
Але тут підстерігає інша пастка. Зайва мелодраматичність. Від того, що все щасливо закінчується, оповідання стає нуднуватим. Нема конфліктів, нема перешкод. Щоправда, докори сумління терзають Ала – але це нагадує безліч схожих ситуацій, це голлівудський штамп.

У фіналі з Наталією можна було показати дилему. Як вона сприйме, що з нею таку штуку утнули? Це ж особисто її стосується. А вона тут ніби статист – так виходить. Цей персонаж найменше розроблено. Така собі функція жінки друга головгера. Теж схоже на штамп.
У всіх місцях, де можливі «відхилення від генеральної лінії», дбайливо постелено соломку – договір із агенцією, можливість співіснування двох особистостей в одному тілі тощо. Було б цікавіше, якби щось пішло не так.

Звідси – друге зауваження до тексту. Я не впевнена, але можна спробувати погратися композицією. Здається, що неправильно розташовано епізоди. Тобто лінійна композиція занадто прямолінійно розкриває ідею. Розповідь позбавлена інтриги. Бо найгірше – в минулому, немає ситуації, коли все хитається на шальках терезів. В майбутньому теж усе очікувано, хоч і сумно – через стан Дена.
Може, додати екшну, показати, як само Ден рятував Ала, що трапилось. Додати драматичності й динамізму.
І головне – надати Алу вибір. Класичний вибір кульмінації. Коли треба обрати один варіант із двох однаково неприйнятних. Ось тоді з’явиться інтрига.
Удачі на конкурсі!

в мене величезна проблема з іменами, а Маршал тому, що на дзвінку Емінем)

Аліано, дуже шкода, що не пройшло ваше оповідання!
І знову скажу - приходьте ще! Не обов'язково з продовженням. Просто з новими казками. Чи жахалочкою

не дивлячись на бурхливу фантазію дивлюсь на речі реально - оповідання в збірці все таки мають бути хоч приблизно одного напрямку, а куди там дитяча казка? за запрошення дякую! спробую таки дописати і прийти)

"Одного напрямку" не існує. Головне - щоб було гарне!
Казки теж залюбки йдуть до друку!

Ось казка
http://rbg-azimut.com/contest/story.php?id=2531

Теж казка
http://rbg-azimut.com/contest/story.php?id=2502

І в мене казка )))
http://rbg-azimut.com/contest/story.php?id=2519

І в мене були казки! Птиця не дасть збрехати!
Та і взагалі вважаю, що по грубому рахунку вся фантастика - то еволюція казки в сучасних умовах. І не суть в якому антуражі - НФ (роботи, зорельоти, чужинці, додаткові виміри, телепортація, віртуал) чи Фентезі (стилістика під класичні чи некласичні міфи з додавання магії, потужних артефактів, селекцією нових створінь, напівбогів, богів і всяких почвар).
Так що не вішайте ніс, а готуйтесь до наступного конкурсу!

Золоті слова сонячного чорного кота!