Обсуждение рассказа ap030 Самотність

Вітаю, Авторе!
А Ви ж мене трішечки підманули.
Все починалося дуже весело, як така собі пародія на технофентезі.
Ну, думаю, зараз порегочемо!
Ба, ні. Виявилося - це сумна казочка про самотність.
І все через якусь кляту рідкісну алергію. Чи це - алегорія?
Шкода капітана. Надія йому не світить.
Та й людство таким чином взагалі швидко деградує.
Тішить лише одне - не буде такого через велику кількість нелогічностей.
Та й грець із тими нелогічностями! Це ж казочка!
Успіхів! І щоб не так сумно було - навіяло

І знову дежавю...
Напевно, перевтомився я трошки, піду посплю, а завтра вже на свіжу голову почитаю наступні оповідання.

Дякую, Юлесе!
Вітаю, Мурррчику! Нема мені виправдань... Хіба що цьогоконкурсне: заблудився я, або у всьому винні коти.

Вітаю, авторе!
У мене, на відміну від пана Юлеса, було все зовсім навпаки. Спершу думаю: та ну якесь техно фентезі, стьоб буде, такое. Знаєте таке часом вистрілить посмішить, а потім нічого, лише дивуєшся, що ж тебе так потішило.
А потім навпаки. Долею капітана досить перейнялася. Наскільки зрозуміла, завдяки гобітам, людство змогло перейти на новий рівень, утворити єдиний соціальний розум, чи свідомість чи ще щось, де вже ніхто не був самотнім, окрім капітана.
Бувають отакі "ретрогарди", які часом противляться новому і так і залишаються самота самотою.
Дякую! Удачі на конкурсі!

Доброй ночи!
Вначале весело и бодро, а концовка получилась грустной. Про сверхразум мне понравилось.
Удачи.

Я правильно зрозумів, що всіх людей-динозаврів відправили куди подалі з очей і лишився один мастодонт?
А ті, хто лишилися, поєдналися з хобітами і перетворилися на прекрасних ельфів?
Перечитувати ліньки, хіба перед голосуванням у другому.
Успіху і пишіть трішечки простіше, тоді такі динозаври, як я, будуть ліпити гарні оціночки.

Дякую, Ліандро й Інно!
Саме так, Панасе, щоправда, витурили не напряму, а побічно, але то нюанси. Щось на цьому конкурсі не щастить динозаврам, певно все ж таки не ельфи, а коти винні ) А гарні оцінки, то пусте, хотів би їх мати, то спромігся б через силу щось новеньке написати.

Текст - гуд!
Але... ось - http://short.starfort.in.ua/prybultsi-i-tubiltsi/

По-перше, там не вказано авторство. Тобто анонімність зберігається. Якщо автор хоче ще коментарів на свій твір - чом ні? На попередніх конкурсах уже було чимало пояснень із цього приводу.
А по-друге... Добре, знайшли. Решта учасників теж вміють користуватися гуглом. Тож можете поставити 0 чи 1 в голосуванні - це й буде ваш вибір.

Я ж писав - гуд
А в гугл пішов, бо текст здався дещо знайомим... хоча на тому ресурсі я точно ніколи не був

Зі смертю кожної людини цей світ невідворотньо змінюється...
Чомусь ваше оповідання нагнало на мене сум. Напевно так було задумано.
А ще гадаю, що самотність - не тільки відсутність родичів, знайомих, друзів - то стан душі, коли тебе ніхто не розуміє в цілому світі. І навіть не намагається це зробити.

Вітаю, Съеденный мозг! Ставьте без вагань нуль. На конкурсі є багато гарних творів, яких я хотів би побачити у фіналі. Рекламувати не буду, щоб раптом не наробити навпаки, та й смаки бувають різні. Але одиничку їм поставив. Дякую за гуд. Приємно.
Дякую, Птахо Сірін, чесно, я й забув, що там авторство не вказано, але є кеши, там все одно все видно.
Дякую, Солнечный зайчику, за філософський коментар. Не хочеться наганяти більшого суму, але від народження людина самотня, окрім рідних (кому пощастило) в неї особливо нікого й немає. Недаремно ж кажуть, що "помирають на самоті".

От усе цікаво й без жодних зауважень – але до фіналу. Таке враження, що він од іншого оповідання. Непогана гумореска, присутня ідея, аж раптом – зовсім інша стилістика, сумний настрій. Якщо автор пропонував замислитися, це вдалося.
Удачi на конкурсi!

Ваш коментар, Пташко, один із найцінніших, бо ви, так би мовити, бачите розвиток оповідання в динаміці, різні варіанти: півтора роки тому, зараз. Ню, отже, і вдруге не вийшло ) Спробую може перероблю колись у повість.