Загалом мила історія, особливо в частині, яка описує компанію під ліжком. Є милий гумор. Правда, чисто технічно хотілося би, що усе це було не росказано, а показано та/або щоб автор потримав інтригу. Бо ото гірше немає, коли купу героїв презентують побіжним описом біографій, а таємниці їхні відразу зливають (театр, привиди через такі-то обставини, спокутують і все таке. Все, уже нецікаво, все повідомили, далі все ясно).
Було декілька моментів, які прямо шкрябнули. Жінка "поїхала дахом через відсутність чоловічої і взагалі людської уваги"? Пане авторе, серйозно? Ну з "взагалі" якось ще можна погодитися, хоча еммм, люди їдуть дахом зазвичай не через "відсутність уваги", а через власні проблеми, з якими не можуть самостійно впоратися. Але невідкладна потреба жінки мати увагу саме чоловічу - сподіваюся, нарратив не автора, а виключно МП-шного панотця, людини грубо скрєпної і неосвіченої? У мене також немає певності щодо того, що панотець дійсно читає якійсь чин по вигнанню, а не патякає щось з голови. Хотілося би уточнень на цю тему
Ну і головне, що здивувало: а що заважало підселенцям раніше започаткувати мирні стосунки з жінкою? Тобто прихід Меркурія точно на це якось вплинув, але лишилося неясним, як.
Хоча в цілому тема про те, що з нашою рідною українською хтонню треба і можна домовлятися, я схвалюю несамовито
Бажаю успіху!

Ото ви, напевно, не писали оповіданнячко за дві години до дедлайну! Хоча, хто з нас таке не писав... Ні, звісно, думка в мене промайнула, що отутечки, осьдечки та ще ондечки текст начебто нагадує синопсис. Але зовсім трішечки. І я ту думку прогнала.

Авжеж, це невласне-пряма мова пана Меркурія. Щодо їзди дахом - навіть не знаю, що відповісти. Здається, тут будь-які варіанти можливі, бо голова, як відомо, предмет темний і дослідженню не підлягає.
Та хтозна! Хіба це важливо? Тут я взагалі не тямлю, та й не вважаю, що воно на щось вплине. Я насправді атеїстка, тому використовую оце все суто як художній прийом. Що мені потрібно - беру, решту - відкидаю.
Може, з принципу вирішили піти на мирову згоду. А може, побачили спільного ворога. Другий варіант мені здається доречнішім.

То що, покликати всю компанію? Тільки чай у нас зелений. Із жасмином. Вживаєте?

Навзаєм!

Ох, не знаю, як коментувати це оповідання. Це або мила нечисть, або затяжний психоз. Власне в коментарях така ж атмосфера. Ем, одним словом, давайте краще без мене, бо і я глуздом поїду, намагаючись його оцінити. Але місцями таки посміхнувся.

Дякую, Олександре, за докладну рецку.
Класифікувати цей випадок дуже просто. Якщо вірите в домових - це про нечисть. Якщо не вірите - про психоз.
Удачі на конкурсі!

*що-що кажеш?.. гарно ми цього разу відірвалися? та отож!*

Приятно было увидеть такой надёжный фейс-контроль. Увидела его компания и сразу поняла: не наш патриархат, ой, не наш, гнать его сса...пыльными тапками! Они, наверно, сообразили, что если наш придёт, то на ладане экономить не будет, а кому нужна возня с аллергией? И женщина не робкая - в постели с невидимым телом, под которым кровать проседает, смирно лежит. И голоса на песни хватает. Они друг друга стоят.

Дякую за відгук. Спасибі, що завітали.
Одразу видно, що ви реалістка! Розкрили всю антинаукову сутність цієї компанії. Правильно, це на часі!
Чи ти ба, ви ж атеїстка! Точно! А якого патріархату, чи можна спитати?
Бажаю вдалої гри!

Желаю удачи на конкурсе! От то ли реалиста, то ли атеиста, но точно Киевского патриархата.))

Похоже, и тут стеб над церковью. Точнее, над "попами".
Ну ок.
Поветрие, что ли, какое. Или случилось что, что активизировались сатирические произведения про церковь...
А может, просто рассказ-шутка - а что над попом, так за два часа до дед-лайна про что пишется, про то и пишут

Взагалі це святкова історія з використанням фант. елемента, з обов'язковим гепі-ендом і покаранням зла.

Тобто маячню? Хіба ж не завжди так - про що пишеться, про то й пишуть? Чи бува ще якось?

Стьоб - так, чому ні?

Це споконвічна тема. Доки існуватиме церков, існуватимемо її опоненти. На те й щука в морі, щоб карась не дрімав. Якщо стьоб над церквою вважається за табу, це прямий шлях до фашизму. Бо саме на зрощуванні тоталітарних режимів із церквою було побудовано найгірші диктатури в історії.
Удачі вам на конкурсі!

Дуже сподобалося! Перечитую вже не вперше - і щоразу отримую неабияке задоволення! Обожнюю нашу хтонь, аж надто отаку веселу, "домашню" хтонь. А коли ця хтонь ще й ганяє капцями шахраїв з МП - то мені це взагалі маслом по серцю! Панотець Меркурій, названий на честь бога збагачування і торгівлі, його суто "християнські" роздуми, і те, що його виганяли саме капцями, наче таргана, і отой перегук "кАпець"-"капЕць, і "Червона рута" наприкінці - це просто бомбезно! У написанні помітний деякий похапець, але загального враження це не псує. Хоча історії привідів не розкриті, але вони більш-менш типові, тож вгадуються і так, та й за ритмікою розвитку подій, мені здається, додаткові флешбеки й нема куди тулити.
Дякую за гарний твір і позитивний настрій! Успіху на конкурсі!

Щиро дякую, шановна Сокиро!
Ваш відгук такий приємний, що його можна також нескінченно перечитувати.
Похапець був, ще б пак! Але такий досвід теж корисний для завзятого графомана.
Згодна, що передісторії привидів лише окреслені, проте у святковому оповіданні головне, щоб читач щиро всміхнувся та тишком змахнув непрохану сльозу. Сподіваюся, це вдалося.
Теж бажаю вам удачі! Гарної гри!

Бывает, выбирают из вариантов "про что сегодня?". А когда времени нет - берут первое попавшееся. Даже если не особо смешно и забавно.
Как-то так.



Да нет, никаких проблем



Давно уже не видел. А тут - сразу два. Мало ли что в Раде приняли...
Может, "Ксенофобией" навеяло, мол, церковники - ксенофобы и так далее.



Кажется, я умудрился оскорбить "чувства неверующих."
Извините, не хотел
Но из моего опыта, среди приходских священников как раз много нормальных и хороших людей. Чем выше в иерархии - тем меньше, к сожалению. Но когда "стебутся над церковью", "прилетает" обычно им.

Удачи на конкурсе!

Це не про мене. То ви прочитали вище в коментарях, що оповідання написано перед дедлайном, і для вас це аргумент для дискусії стосовно тексту? Мушу вас упевнити, що взагалі не беру "перше-ліпше", бо маю достатньо задумів. Узагалі кожен письменник працює з улюбленими темами. Той, хто пише, наприклад, містику, не кинеться писати НФ. Щодо "не особо смешно и забавно" - дякую за комплімент.

Розумієте, в чому справа? Ми зараз обговорюємо не публіцистичну статтю й не дослідження звичаїв парафіяльних священників. А ви чомусь постійно намагаєтесь перейти від власно оповідання до обговорення питань, які його не стосуються: стьоб чи не стьоб, що саме прийняли в Раді, ображені почуття невіруючих чи ні. Для мене це не нове, навіть уже звичне. Релігійна тема для багатьох - що червона ганчірка для бика. ))) Тож, якщо є бажання далі дискутувати, давайте повернемо розмову в русло композиції, характерів, сюжету, стилістики тощо. Тобто суто літературних категорій. Ні - значить, ні.

І вам.

Суперова весела історія, гарно написана.
Авторе, не зважайте, добре вийшло.
Обожнюю всіляку веселу нечисть, ще й ідеологічно правильно орієнтовану.
Успіху!

Щиро дякую, пані Христе!

Ми старались, усім потойбічним гамузом.

Та я знаю, вони ж гарнюні, хоч до рани прикладай.

*показує кулака домовику, що знову там щось затіває"

Успіху навзаєм!