Чудово напиисано. Майже досконало. Вітаю. Щасти на конкурсі.

Чудово, що автор обійшовся без жахів антиутопії. Це й перевага, і недолік. Занадто гладкий сюжет виходить, і від того передбачуваний фінал. Мені забракло якогось фінту вухами в фіналі, чогось несподіваного і водночас переконливого.
Може, погляду "з того боку".
Що сталося з доком - вижив чи ні?
І звідки, взагалі, взялася та стіна? Катаклізм, війна, природні аномалії, прибульці (і тубільці) - фінал теж від цього залежить. Чому патрулі не заважали втікачам? Якщо це тоталітарне місто-поліс на кшталт давньогрецьких - за який рахунок воно існувало. Місто - енерговитратна територія. Його існування залежить від того, що навколо. Бракує розуміння того, як "працює" цей світ.
Удачі на конкурсі!

Мені якраз сподобалася "невизначеність" світу. Допомогає краще вжитися в дока. Хоча б я вибрав би інший шлях, бо добре лише там, де нас нема.

Птиця почала співати як справжній фанат НФ!
Зізнавайся, від кого підчепила цю заразу?

Птиця не фанат НФ (не на ніч будь пом'янутої).
Птиця - інженер із систем теплопостачання. Це впливає.

Дякую! Успіху навзаєм!

Трошки розлогіший відгук.
Оповідання мені нагадало "Над прірвою у житі" Селінджера. Тільки замість ловити відчайдухів герой сам стрибнув у прірву. На його б місці, я з врятованих склав би підпілля, раз щось згнило в королівстві датскім, щоб змінити систему зсередини. Бо так - це лише на руку владі. "Нема людини - нема проблем".

Автор трохи загрався у постмодернізм та символізм. В даному випадку для мене головне було показати внутрішню трансформацію героя. Всі інші деталі - свідомо розмиті. На розкриття світу напевно потрібен роман.
Утопії, дістопіі в подробицях теж іноді пишу, до речі.
Дякую.

А ще можна влаштувати коротке замикання, щоб знеструмити стіну

Селінджер? Цікава думка. Моїми особистими рефенренсами-алюзіями були: "Ми" Замятіна, "Лід і полум'я" Бредбері, трохи від творів Акутагави, Кобо Абе і всякого по дрібниці.
Ось ви говорите про підпілля і мені вже хочеться писати роман.
Дякую!

Можна, якщо стіна справжня.

Нема за що )

В цілому оповідання гарне, але як вже казали до цього, тільки кістяк історії. Автор пише, що важливо було показати трансформацію поглядів героя, але, оскільки крім трансформації нічого немає, читач не може цього оцінити. Ми ж нічого не знаємо про нього, крім професії. Можливо, комусь цього й достатньо, але не мені. Тож, так, певно, варто все ж писати роман або наростити трохи більше сюжетного "м'яса" на цей кістяк.

Дякую за відгук!
Добре, умовили, буду писати повість або роман. Зараз поставлю до черги. Але на жаль вона в мене величезна.