Дякую за ретельний аналіз цього, безсумнівно, слабкого та не дуже вдалого твору! Я не намагаюсь зараз розчулити нікого, я й насправді вважаю, що твір слабкий. Що є, то є. Буду тепер думати над зауваженнями, аналізувати та працювати над помилками. Дуже дякую!

А стосовно Вашого запитання — що саме автор хотів сказати цим оповіданням? Навіть не знаю... Я не вважаю, що література має обов`язково чому-небудь вчити читача, або виховувати його. Далекий від жодних порівнянь, але що хотів сказати своїми творами Стівен Кінг? Навряд чи він сам відповів би на це запитання. Ще раз дякую!

Стівен Кінг не лише знав, що хоче сказати кожним зі своїх творів. Він навіть книжку для письменників написав.

Справа не в тому, щоби "вчити читача". А в тому, щоб показати, що хвилює автора і яку саме думку він хотів донести до авдиторії.

"Ретельний аналіз" (дякую за високу оцінку! ) не означає, що твір слабкий. Будь-який твір заслуговує на ретельний аналіз, тим паче на конкурсі.

Удачі вам!

Реально непогана страшилка, читалося з цікавістю.
Але погоджуся з тим, що атмосфера піонерського табору трошки не вписується в інші умови (100 років після падіння Тунгуського метеориту, ксенобіологія, мобільні телефони). От якби ГГ був старим, чи це були його спогади, то сприймалося б набагато краще.
Успіхів на конкурсі!

А начебто нинішні табори інші? Трохи побільше мату, багато телефонів (згаданих, до речі), а в цілому нічого не змінилося. Є, щоправда, війсково-патріотичні або релігійні, але там лише той же кістяк в інший колір фарбується.

І як його пристрасний фанат, я цілковито переконаний, що цю книгу написали зовсім інші люди, щоб на імені дідуся нажитися

Що ж дуже гарна страшилка. Сильно виділяється серед решти творів. Якщо шукати мінуси, то мені якраз жаху не вистачило ні фізичного, ні психологічного. Але для історії біля багаття те, що треба, тож сварити нема за що. Хіба що трохи більше динаміки в текст додати і попрацювати над атмосферою, але кістяк, безсумнівно, вдалий.
Успіхів у конкурсі!

Вітаю, авторе.
Згадав молодість, коли читав Буличова та інших.
От чесно - прибрати з оповідання мобілки і вгадується стиль вісімдесятих.
Цікаво, чи є жанр ретро-фантастика?
А загалом добре, лише трішки не вистачило напруги: як метелики б'ються о вітрове скло всюдихода, як з-під траків вилітає сніг, перемішаний з брудом, як стогне поранена мати тощо.
Успіху на конкурсі і наснаги в творчості!

А! І ще! Якщо ваша ласка, дію наступного оповідання перенесіть хоча б на Аляску чи Канаду, бо при слові Москва багатьох із нас тіпає!

Напомнило "Секретные материалы". Была у них серия, где лесорубы пили древние сосны, из которых вылетали насекомые, заворачивали лесорубов в коконы, и высасывали жидкость. Там они еще светом отпугивали насекомых, бензин в светильнике заканчивался, динамо-машина кашляла и портилась, но на рассвете...
Мне нравится X-Files. Рассказ тоже понравился.
Единственное, очень хочется, чтобы сапоги нашла мама. Кажется, это не изменит много, но, как по мне, получатся чуть более завершенные характеры.

"Обычно я подобное вижу уже, когда вещь сделана. После этого я могу ее перечитать и поискать скрытые образы. , Если я их вижу (а как правило, вижу), я их могу включить во второй, более осознанный черновик вещи. Два примера, того, для чего нужны вторые черновики - символика и идея...
Курсы писателей и литераторов до утомления возятся с идеей, считая ее самой священной из всех священных хоров, но на самом деле она (не ужасайтесь?) - дело не слишком важное. Если вы писали роман, неделями и месяцами вылавливая его слово за словом, то ради книги и ради себя необходимо откинуться назад (или пойти как следует прогуляться), закончив ее, и спросить себя, зачем вообще было трудиться - зачем надо было тратить все это время, почему это так важно. Другими словами, зачем это все надо, Альфи?
Когда пишешь книгу, день за днем разглядываешь и определяешь деревья. Когда закончишь, надо отойти назад и взглянуть на лес. Не каждая книга должна быть набита символикой, иронией или мелодичным языком (все-таки не зря это называется прозой), но мне кажется, что каждая книга - по крайней мере та, которая стоит чтения - должна быть о чем-то. Смысл работы над первым вариантом или сразу после него - понять, о каком именно "чем-то" эта ваша книга. Смысл, или один из смыслов, работы над вторым-вариантом - сделать это "что-то" более ясным. Могут потребоваться большие изменения или пересмотры. Выгода для вас и вашего читателя - в большей ясности и большей цельности вещи Это никогда не подводит."
С. Кинг, "Как писать книги", конец главы 9 - начало главы 10