Обсуждение рассказа ap019 Снежные бабочки

Приветствую, Автор!
Прикольно. Даже очень.
Начал читать историю о провинциальном пацане,
его проблемах адаптации в столичной среде. Расслабился.
И тут - х... хлоп - саспенс. И почти до конца. Очень занятно.
А знаете, неплохо бы в конце вставить сценку -
висит гробовая тишина. И все видят рой ночных мотыльков, слетевшихся на огонь костра.
И в этой гробовой тишине раздаётся... нет, не ультразвук, а громкий пук Лёхи,
застывшего с айфоном в руке. И мотыльки падают, парализованные.
Ну, это я так, шалю
Успеха на конкурсе!
Не обессудьте, навеяло

Добрый день! Спасибо! Рад, что рассказ понравился )) Сценки в финале явно не хватает, Вы правы... и вообще, надо было добавить юмора... ну на будущее учту )))

Цікава і страшна казочка. Удачі на конкурсі.

Вибачте, авторе, але, з незалежних від Вас причин, мені не вдалося оцінити твір так,як він того вартий (о, як закрутила ). Справа в тім, що як раз нещодавно заходилися ми передивлятися фільми за Кінгом... Ну, Ви розумієте. Не зуміла втриматися від порівянь із The Mist. Тож, скажу так: поворотом наприкінці майже дострибнули, нагнітанням атмосфери - також. А ось тато, який узяв і все пояснив, добряче так зіпсував враження. Навіть не тим, що виконав роль такої собі енциклопедії юних сурків - він за фахом має багато знати. А тим, що віт просто вбив саспенс. Ні, щоби трохи побоятися разом із усіма, пометушитися, показати роботу думки, а потім вже здогадатися та, ґрунтуючись на хибкій здогадці, скласти план дій...

Дуже дякую! А більше цікавого чи страшного? )))

Дуже дякую за такий змістовний відгук! Будь-яке порівняння з таким майстром - це велика честь для мене )) Цілком згоден, що тато розвіяв острахи... може це тому, що я сам тато і, як кожен тато, волів би заспокоїти та захистити дитину? Ви дуже слушно зауважили, що таким чином я занизив градус саспенсу, якщо так можна сказати. Ще раз дякую!!!

Дякую.

Удачи на конкурсе! Ещё лучше было бы по взрослому - больше кровищи и откушенные головы.))) Но для сказки нормально.

Слабоват я для кровищи и откушенных голов... тем более кто бы их там откусывал? ))) Спасибо за отзыв!

Оповідання загалом цікаве, і опис ситуацїї з метеликами добрий, влучно зображена психологічна напруга у героїв. Але є одне "але"... Адже дія відбувається у часи, коли вже існує ксенобіологія і навіть фахівці з неї (як-то тато хлопчика). Тобто, вже є космічні мандри і дослідження. А у творі ми бачимо антураж навіть не 21 сторіччя, а якихось 60-х років 20-го. Хлопці у таборі начебто списані з журналу "Ералаш" - бракує лише піонерських краваток. Але те, як вони розмовляють, спілкуються - малює в уяві саме отаку картину з піонерами, навіть манера розмови в них така ж сама. Локація у тайзі - це просто-таки "Дерсу Узала" або щось подібне. Зрозуміло, що тайга є тайга, неходжені місця, і все таке - але якось воно надто патріархально-зашкарубло. Навіть те, як хлопець випрошує у батька рушницю - знов-таки нагадує поведінку чесного хлопця-піонера, який прагне бути героїчним чкаловцем, чи чимось таким. Подальші сцени у цьому сенсі кращі - виникає пригода і напруга. Трохи схоже на американський жахастик, і замість татових пояснень, певно, варто б було зробити якусь додаткову інтригу, адже обсягу твору не бракувало (про це вже казали попередні дописувачі) - але нехай, певне емоційне враження все одно присутнє.
Проте що маємо у завершенні? Родину викликають до Москви (чому саме до Москви, а не до, скажімо, Лозанни або якогось міста на Марсі? Москва - це єдиний у світі центр наукової думки, чи що?). Там небезпечну інформацію одразу засекречують (у найкращих традиціях сталінізму), і можна очікувати, що нічого з цією небезпекою зрештою до пуття не зроблять (недарма хлопець навіть там сахається від вікон - тобто, не почувається в безпеці). А то й ще склепають з цього якусь новітню зброю...
І саме це все, як на мене, безнадійно псує твір, який загалом міг би бути цікавим. Якщо рішуче викинути з нього усю цю піонерщину - буде непогано. Але з нею, перепрошую - якось воно не той...
Втім, може, інші рецензенти матимуть іншу думку. Бажаю успіху на конкурсі!

Вітаю, авторе!
Хороша страхалочка у вас вийшла.
"Піонери" мені зайшли.
Є ще серед наших діток і такі, які випрошуватимуть рушницю в батька).
Ви майстер створювати атмосферу, аж мороз поза шкірою.
Окреме дякую за відсутність трупів, особливо дитячих).
Написано інтригуюче, читається легко.
Успіху на конкурсі!

Сема здається розумнішим за власних батьків - і про небезпеку в тайзі дбає, і знається на тому, як розподіляють бюджетні кошти ксенобіологів. Авжеж, це авторська мова, не пряма мова Семи. Але він - хлопчик і фокальний персонаж. Тож стиль розповіді має бути трохи іншим, на мою думку.

Якщо порожні цебра, то обидва в одну руку, в іншу - плішню. А на зворотньому шляху куди плішню подіти?

Звідки батько знає, що вони літають лише вдень? Це ж їхня перша зустріч із "метеликами".

В багатьох місцях неправильно оформлено авторські ремарки після прямої мови.

Біолог - це як лікар. Навряд чи він вживатиме "прострацію" або "відчуття реальності".

Він упевнений, що свист саме в голові?


Про ультразвукові відлякувачі, з мережі:
Тобто хочу сказати, що ультразвук вони не почують.

Взагалі-но на морозі знімають акумулятор чи принаймні скидають клему.

Це батько так парканувся?

Не зрозуміла, нащо він це робив?

Начебто в них є два смолоскипи?

Ксенобіологи не знайомі з правилами першої медічної допомоги при укусі отруйних комах? У них нема аптечки?

Бачу, багато всього написала. ))) Але це дрібниці. Головне й найулюбленіше питання Пташки - в чому полягає ідея оповідання? Щодо сюжету, більш-менш зрозуміло. Дивні снігові метелики, натяк у фіналі на їхнє штучне походження чи то можливе використання спецслужбами


Згадка про Москву, Сибір, Росію теж якось муляє око поряд із багатьма іншими оповіданням на конкурсі.

Отже, що саме хотів сказати автор цим оповіданням?
Удачі на конкурсі!

Шановний колего! Надзвичайно вдячний Вам за такий змістовну та дуже корисну для мене рецензію! Як би будь-хто написав таке раніше, оповідання б вийшло значно кращим, сподіваюсь. Проте хочу Вам трохи заперечити - чому автор не може створювати у творах антураж будь-якої епохи у будь-якій локації? ? Адже ми фантазуємо, так чи ні? Втім, дуже вдячний за відгук!

Дуже дякую! Схоже, ви єдина, у кого не викликають відрази "піонери" у моєму оповіданні ))) Хоча у сам був піонером і не в захваті від усього того маразму, але ж я не пропагандую тут піонерський рух чи "совок" взагалі )) Не розумію, чому це так нервує декого з шановних рецензентів? )))