Авторе, перепрошую за активне «моралізаторство», але просто хотілося Вас підтримати. Бо, на мою думку, Ви робите важливу справу. Відомо, що історії про супер-героїв популярні у світі, і наші діти, підлітки, та й дорослі шанувальники фантастики їх читають, дивляться, вивчають «світ Марвела», «світ ДС», і таке інше. Тобто, щодо цього є зацікавленість і попит.
А мені б дуже хотілося, щоб наші діти і підлітки вивчали не світ супер-героїв Марвела, а світ наших українських супер-героїв. Таких, як Ваші – бо вони, на мій погляд, у Вас вийшли дуже гарні і цікаві, живі, сучасні і по-справжньому «свої». Оповідання – це така собі презентація, але потішило, що про цих персонажів Ви написали (або незабаром напишете) великий роман. Тож зробіть його таким, щоб усякі «Марвели» заздрили! Мені здається, що у Вас це вийде. Бо, на мій погляд, і в образах героїв, і в самій ідеї, і в її відображенні є великий потенціал.
Щиро бажаю успіху! Сподіваюся колись побачити Ваших персонажів у широкому інформаційному просторі!

Сокира, дякую за Вашу підтримку, це дуже мотивує
Але тепер я боюся розчарувати Вас та інших читачів через завищені сподівання, бо усвідомлюю, що майстерності для реалізації задуманого мені може й не вистачити.

Не переймайтеся! Ви й не мусите виправдовувати чиїсь сподівання – хіба що власні.
Але найважливіша половина справи у Вас вже є – гарні герої. Оригінальні, виразні й живі. З такими вже можна працювати. А далі беріть будь-які ситуації, які вас цікавлять або хвилюють, кидайте туди героїв - і хай виплутуються. Чим більш заплутані і непередбачувані ситуації – тим краще, і так, аби здібності героїв розкривалися з різних боків. А далі додавайте якихось цікавеньких персонажів другого плану, згодом - якогось монстрячого антигероя… І все піде. А щодо майстерності - то справа практики. Головне – не зупиняйтеся, пишіть якнайбільше усіляких варіантів розвитку подій і не викидайте те, що, на Вашу думку, не вдалося (а то дехто так робить – а дарма!). Коли почне виходити так, що Вас влаштовуватиме – менш вдалі частини на підставі вже набутого досвіду можна буде переписати і покращити. Якось так…
Удачі вам і натхнення!

Вітаю, Авторе!
Уклін Вам за патріотизм! Але це - про Вас.
А тепер про оповідання (роглядатиму його саме так, тому що
це саме конкурс оповідань, а не уривків з романів)
Ваші персонажі - ніякі не супергерої. Діти з сірниками.
Справжні супергерої - це ті, хто долаючи перешкоди,
долаючи свої слабкості, страхи й комплекси, борючись
із рівним по силі ворогом або ж життєвими обставинами,
іде до кінця заради великої мети, навіть не знаючи, переможе він чи загине.
Яскравий приклад - звичайнісіньки українці без суперздібностей,
яких сам ворог назвав "кіборгами".
Легко бути героєм, маючи супер-пупер-здібності.
І за це я не люблю дешевих американських "супергероїв" з коміксів.
А от коли звичайнісінька людина, проходячи чимало важких і небезпечних випробувань,
досягає небачених висот гідності, мужності, незламності, самопжертви - ось це і є для мене Супергерой!
НМХР
Успіху!
Роздуми про супергероїв навіяли

Юлес Скела, дякую за коментар!

Не заперечую.


Про "кіборгів" повністю погоджуюся.
Але, напевно, тут вся справа в термінах. Герої - це дійсно звичайні люди, які роблять незвичайне звичайним способом. А от супер-герої - це якраз такі герої, які роблять навіть звичайне незвичайним способом. Чому вони роблять незвичайним способом? Тому що мають незвичні здібності. От і все.


Скільки людей, стільки й думок
Мені хотілося зробити конкретно український аналог голлівудських супер-героїв. У форматі оповідання це важко розкрити, особливо, маючи недостатньо письменницького таланту, але я не жалкую, що виклав оповідання на загальний осуд, так як отримав дуже важливі та корисні поради для майбутньої роботи над твором. До того ж, ознайомився з думками читачів з цього приводу і бачу, що тема може бути цікавою.

Дорогий авторе! На жаль, оповідання не зайшло. Хоч і вважаю себе патріотом. Мені ближча позиція Ліандри, Олександра Ігнатенка та Юлеса. Прислухайтесь до їх думок та зробіть на майбутнє висновки.
А я порадив би тим супергероям не вбивати всіх підряд ворогів (багато з них просто виконують накази, а їхня свідомість настільки промита пропагандою, що вони не помічають очевидних речей), а поїхати в гості до тих, хто керує всім цим "насздесянету" і влаштувати так, щоб у них добряче коротнуло в мізках! Щоб замість команди "Стріляти!", давали команду "Тікати!"