Обсуждение рассказа ap021 Анка –марсіанка

Вітаю авторе!
А та цяцька тільки погане могла робити? Так щоб мир у всьому світі нє? Ну хоч в кремлі завалити одне опудало?
І щось не дуже зрозумів, чого дівчина така зла чи, швидше, нещасна? Ну батько б'є, то зрозуміло, але якось не дуже переконливо, мало бути щось ще.
Та і якось швидко вона вирішила піти назавжди, якби вона "завалила" батька, якого ненавиділа, а заразом випадково і матір, то я б ще зрозумів відчуття шаленої провини. А три розбишаки - непереконливо.
Успіху на конкурсі!

Дякую за думку!

В оповіданні, попри тертя з вітчимом( до речі, не батьком) і розбишаками, є інформація про дівчину. Психологія дитини -підлітка відрізняється від психології дорослого. Для підліткового максималізму достатньо лише одного фактора, щоб вчинити зопалу. В оповіданні такий чинник є, і не один. Крихта до крихти... Можливо варто було більше заакцентувати на тих чинниках, підсумуват, чи що , щоб читачу було зрозуміліше.

І до речі, а з чого висновок, що дівчина ненавидить вітчима? В оповіданні також є й інформація, з якої ясно, що вона його не ненавидить. Мабуть пропустили і цей момент

Оу, смачненько!
Гарно написано, динамічно, і дуже втішило, що дівчинка не "хороша дєвочка", а бойова, і, що важливо, усвідомлює свою силу і несе відповідальність за свої вчинки. Шкода лише, що таку відповідальність розділити з Анкою захотіла тільки ще одна дитина, а не дорослі, які й вухом не повели на історію про артефакт з неба. Шкода також, що через усі обставини артефакт не зруйнував якогось кремля (приєднуюся до попередніх коментарів, так))
Ну і так, до дорослих, хоч автор їх тут і не засуджує - вчительки, вітчима тощо - також багато питань. Власне, саме тому, що в світі Анки це щось повсюдне і звичне - домашнє насильство, булінг, хамство, зневага вчителів до дітей - артефакт й не стає засобом для чогось більшого, ніж дитяча помста.
Резюме: гарно!

Непогано. Дуже навіть непогано. Більше б прописати характери… Удачі на конкурсі.

Гарно! Сподобалося!
Як на мене, це саме той варіант, коли береться начебто доволі звичайний сюжет про підлітквий булінг і помсту - але завдяки хисту автора з цього робиться дещо справді цікаве, зворушливе і непересічне. Все дуже стисло, але напрочуд чітко деталізовано. Зворушив момент, коли Іванко пішов до кіоску з квітами. Отакі начебто невеличкі психологічні деталі роблять героїв живими. Єдине, що трохи здивувало - що вони з Аенкою зібралися до театру, він вбрався у костюм... Важко уявити сучасних підлітків, що ходять до театру на побачення - але, звісно, можливо й таке... Героям справді спвічуваєш, і остнній вчинок Анки викликає сум...
Дякую за приємні враження! Успіху у конкурсі!

Зброя, навіть інопланетна, в руках обуреного підлітка - це страшно.

Рекурсія - справа наднебезпечна. Зате зрозуміло, як зникають Усесвіти.

Доречі, про рекурсію... Хтось пам'ятає книжку, за радянських часів була, "Календарь садовода" (а може, й огородника, точно не пам'ятаю) називалася? Біла така обкладинка, на якій усміхнений дядько з лопатою читав ту саму книжку, на обкладинці якої... ну, ви зрозуміли. Це був винос мозку, крутіший, навіть, за трюмо

Дякую, Дракотику!

Дякую! Врахую заувагу!

Дякую, Сокиро!

Так, цікаве явище

Календаря не бачила. Пригадую на пачці з кукурудзяними паличками, де 2 зайці й пачка, на якій 2 зайці й пачка.

Що ж, непогано. Через назву очікував чогось веселого, та не розчарований, що помилився. Мова не у всьому вдала і є певні неточності, але в цілому гарна драматична історія. Можливо, в більшій мірі мелодраматична. А коментарі вказують, що велику силу й дорослим до рук давати не можна. А взагалі таких творів має бути більше, бо для підлітків якісної літератури в будь-якому жанрі не вистачає. Тут не те щоб влучили в психологію аудиторії, але поцілили дуже близько.
Успіхів на конкурсі!