Извините, но мимо.
"Вы притворитесь, что вы были вовсе не детьми, а настоящими мужчинами, и вас в кино будут играть всякие Фрэнки Синатры и Джоны Уэйны или еще какие-нибудь знаменитости, скверные старики, которые обожают войну. И война будет показана красиво, и пойдут войны одна за другой. А драться будут дети, вон как те наши дети наверху."
Если это - предупреждение, то, как по мне, война уж слишком романтическая.
Или это призыв готовиться? Так и призыв как-то... Как по мне - не очень. И мне все же идея единения ближе. И "языковой вопрос", который достают каждый раз, как надо отвлечь внимание...

Цепляют "шутки", типа
- Я нє мскаль! – буркотів Тополя, дивлячись з-під лоба на Мавку.
- А хто? А ну скажи: «Маленьке телятко гамцяло паляницю».
Как бы вам сказать... Помните, кто первыми погибли на Майдане? А, наверное, не важно.

"- А голосував за кого? – не втихомирювалась Мавка.
- За Смєшка!"
Да ладно? А во втором туре за кого? Или не проголосовав и выиграл "клоун"? Какая разница, за кого - в первом-то?

В общем, извините, но мимо меня.

Дякую за відгуки!

Майстром хорору мене ще ніхто не називав! Треба поекспериментувати. Дякую за ідею!

Абсолютно згоден! Хоч і закрадається іноді зневіра, та маю надію, що у критичний момент всі ми забудемо сварки і станемо пліч о пліч.



Так, згоден, що цю тему можна розкрити краще. Додати сюжетних ліній, екшн, інтригу тощо. Вийде ціла повість. Дедлайн не дав можливості продумати ретельніше сюжет і гарно вичитати, хоч я і намагався. Тож, пробачайте, хай вже буде так.

Я чудово знаю про участь російськомовного населення на Майдані і на фронті. Саме тому ввів персонажа Тополю і не зробив його зрадником. Саме тому одесити дали пиздов москалям, хоч це російськомовне багатонаціональне місто.
Я розумію, що вам не подобається розподіл людей на своїх і чужих за мовною ознакою, але для мене це болюча тема. Я хочу будувати україномовну Україну, а нє «какая разница». Розумію, що наразі це важко, але якщо йти курсом новообраного, то ми знову ляжемо під Москву і окупація відбудеться! Не танками і мотопіхотними батальйонами, а їхньою мовою і культурою. Ми й так проіснували занадто довго у цій окупації. Прийшов час скинути це ярмо.
Дякую за увагу, друзі! Успіху навзаєм!

Вітаю, Авторе!
Так, ідея, на жаль, не фантастична.
Тому це дійсно не фантастика, а крик душі.
Багато в чому резонує з моїм, але я про це волаю в гілці "Війна".
Ви обрали оповідання - Ваше право.
Але, повторююсь, це, на жаль, не фантастика.
Дуже хочу сподіватися, що за два-три роки можна буде сказати,
що це таки фантастика за жанром "альтернативна історія".
Та поки що ні... Тривожне попередження про цілком реальну загрозу.
Потішило, що "Полтава в оточенні, але не здається". Дякую!
Бажаю успіху! Навіяло

Дякую за відгук, Юлесе!
Я завжди знав, що на вас можна розраховувати!
Успіху і наснаги!

Не совсем так. Или просто - не так.
Мне не нравится разделение на "своих" и "чужих" по чистоте произношения.
У меня сложилось ощущение, что "паляниця" в тексте "ставит Тополю на место", мол, патриот, да, НО - не украинец. И потом ее используют как "пароль-отзыв", разделение "свой-чужой".
Вся проблема с "паляницей" - в русском языке нет мягкого "ц", и несколько проблемно с сочетанием "ны" в середине слова. Если человек всю жизнь говорил в основном на русском, надо время, чтобы научиться говорить "ць". Иногда вся жизнь. Иногда - меньше.
Если это чекист, которому надо втереться в доверие, то он таки быстро освоит, и ценность пароля становится очень сомнительной. А вот "раздражающий фактор" от деления "свой/чужой" - остается. Ну не могу я сказать мягкое "ц", и что мне теперь делать? Отказаться от права называться украинским гражданином, пока не научусь выговаривать? Серьезно?

Я полностью с вами согласен, что в Украине надо разговаривать на украинском. А в Беларуси - на беларусском. А в Литве - на литовском. А язык межнационального общения - лучше английский.
Но мне еще кажется, что надо поддерживать всех, кто пытается говорить на украинском/беларуском. Только начинает. Даже на суржике. С неправильной "паляницей"/дзіскацекай" (это "тест" на "беларусскость" - сможете сказать "дзіскацека", с "дзь" в один звук и мягким "ц"? Я, например, различаю на слух сочетание "д-зь" и "дзь" как звук, "дзь" короче).
Вот это "Ага! Не можешь правильно сказать!" - оно отпугивает.
Я слышал "Я не буду переходить на белорусский/украинский, чтобы не издеваться над языком, я же знаю, что говорю и пишу на нем плохо, не буду коверкать" столько раз, что когда вижу/читаю, что они таки правильно бояться, что над ними будут смеяться/ставить на место - меня "взрывает".
И вот это "не можешь произнести паляниця/дзіскацека - не украинец/беларус" у меня достраивается в "...и даже не пытайся разговаривать на украинском/беларусском, все равно ведь не сможешь!", и вызывает протест. Ну или грусть.

Вот если бы герою вместо "паляниці" и ворочающегося в гробу Бандеры говорили "главное язык, акцент - не важно", тогда бы я согласился. Или там "Ого-го! Ти дивись - він "дякую" каже! Вітаю!".
Как-то так.

До речі, якщо під словами "ще не вмерла..." автор має на увазі перші слова держакного гімну, то ганьба йому, бо вони звучать "Ще не вмерли...". Якщо щось інше, тоді вибачаюся...

Це вам ганьба!
Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на
музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору
П. Чубинського в такій редакції:

"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду

Ну якщо ви так гадаєте... Хоча всі норми української мови рекомендують множину. "Ще не вмерЛИ України ні слава ні воля". Уважніше читайте Конституцію...

На відміну від вас я її читав!
Ось, що написано в Консттитуції:

Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

А ось і сам закон, якого ще ніхто не відміняв!

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про Державний Гімн України

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 24, ст.163 )


Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на
музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору
П. Чубинського в такій редакції:

"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду".

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного
значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну
України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під
час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою
відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його
опублікування.


Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 6 березня 2003 року
N 602-IV

І ще. Для Сімдесят першого. Не знаю, чи ви прочитаєте, але хотів сказати, що ви маєте рацію. З паляницею то я перегнув палку.
Просто сьогодні в Харкові російськомовні городяни закидали яйцями адептів російської мови, як другої державної. Задумався.

Нічо', Харків ще колись знову стане україномовним. Дехто про це дбає

Страшно читати. Але я вважаю, що про актуальне треба писати. Саме так відверто, без замовчань.
Дякую, авторе! Удачі вам.
Малюнки до збірки фентезі нікому, крім авторів, не показувала. Зараз один покажу. Алла Марковська, ілюстрація до оповідання Наталі Кондратенко "Без крил".
Бо Україна житиме! Я знаю.

Дякую, Пташко!
Ілюстрація просто чудова!
Я був певен, що ви все зрозумієте правильно, бо кому, як не вам, знати, як живеться в умовах окупації!
Завжди був у захваті від вашої хоробрості при відстоюванні інтересів України, знаходячись при цьому в глибокому тилу супротивника!
Низький уклін вам за позицію і підтримку!

Уклінно дякую вам, авторе!

Ще раз напишу, щоб прояснити мою проблему з цим оповіданням. Цього разу взагалі забувши про політику. Уявіть собі ситуацію, коли йде спроба рейдерського захоплення підприємства. Рейдерам вдалося відхопити маленький шматок, де триває сутичка з охороною підприємства зі своїми загостреннями та перервами. Триває тижнями і навіть місяцями. Майже щодня когось з охорони відправляють до лікарні, а то й гірше. Персонал їх підтримує, дехто матеріально, а більшість лише морально. В основному ж, працюють як і раніше. І раптом хтось з персоналу пише історію, як рейдери відхоплюють половину заводу, а весь персонал збирається разом і дає їм чортів. Досі ніякого дисонансу не відчувається?