Вітаю, авторе!
Дуже гарне оповідання. І в тему.
Персонажі з передісторіями, як я люблю, але ще не дуже вмію.
Внутрішні конфлікти, ну і мир та любов. Це по нашому!
Удачі на конкурсі!

Дякую! Успіху навзаєм!

Чудово! Лейтмотив оповідання - людяність і гідність людини, попри те, що головгер - колишній вояка й багато уваги приділено бойовим епізодам.
А щодо наших фантастичних забаганок можна констатувати, що діє не просто фант. припущення, а саме фант. ідея.

З зауважень - лише капслок


Удачі на конкурсі!

Щиро дякую!



Так, саме це мені й хотілося показати: що коли в людини є певні етичні і моральні критерії, то вона їх зберігає навіть попри тяжкі форми ПТСР. І що військовий досвід насправді не перетворює людину на небезпечне чудовисько, якщо вона не є таким чудовиськом по власній натурі. Це вже начебто не зовсім з теренів фантастики, але у наші часи, мені здається, доволі важливо - бо колишніх вояків багато хто невиправдано боїться (і це теж, власне, своєрідний різновид ксенофобії).

А капс точно зайвий. То, певно, спрацювала суто мережева звичка виділяти підвищений тон. Треба буде прибрати.
Вам теж успіху на конкурсі!

Спасибі! І за шапіто спасибі, я люблю цирк.

Я в захопленні!
Історія вкрай актуальна і зовсім не про зміїв, дооооо! На жаль, внашому світі немає купи вулканів, щоб загородитися від "спорідненого народу", здатного тільки знищувати. Ну і тема "покохати монстра" мені дуже цікава, хоча реалізувувалася в творі, надто великому для Азимуту
Єдине що в фіналі мені не вистачило якогось перцевого зернятка, яке було б емоційно така ж гостре, як і все решта. Може, несподіваного повороту, останнього секрету тощо.
Але, зрештою, все інше чудове!
Дякую за гарні емоції.

ПС. А от Зміїв не варто ображати, ми, Дракотики, такого не любимо!

Я теж люблю Власне, у самому зображенні театра багато з власного досвіду - ми теж наприкінці 80-х мали таку собі напів-аматорську трупу незрозумілого жанру (чи то цирк, чи то театр) і багато гастролювали. І коней мали (як їх здобували - капець,то були майже детективні історії). А Сафар, який працює з тваринами без насильства і узгоджує емоційні негаразди інших колег - то якраз тодішнє авторське "альтер-его" Ех, які були часи!...
Ще раз щиро дякую!



Саме так. Ця частина історії саме про це. На жаль, стіни з вулканів нам справді бракує, а "змії" часом надто добре маскуються під людей. А коли виявляють свою справжню сутність - вже може бути й запізно...



На жаль, детективник з мене не найкращий. Та я вчуся



Якщо змії - тварини, то нічого проти не маю, бо добре ставлюся до будь-яких тварин. А от коли люди перетворюються на плазунів - ото вже інша справа...

Щиро дякую, Дракотику!

ну от я і людина, і бєстія І в історії, яку ми створюємо, Змій є позитивним - не те щоб героєм, але силою, пов'язаною з людьми. Ну, це особливий Змій. Символ, сила і втілення міста, яке ми всі любимо
Тому так, змії зміям - двє большиє разніци, як казав класик))

Особливий Змій - еге ж, то окрема справа! Це хоч і рідкісна, але вельми шанована і шляхетна істота. Було б добре, якби саме таких Зміїв у нас було більше!
До речі, щось у мене з'являються здогадки про те, у якому саме образі Дракотик тут літав раніше, і звідки він узявся... Але цить, мовчу, це секрет... Лише ще раз побажаю успіху на конкурсі!

Та це й не особливий секрет, Птаха Сирин, приміром, давно розкусила
Просто минуле втілення було двоголове, а ми ж не завжди по двоє ходимо
А от хто тут шо написав - от це інтрига

Та так Де чия голова, і яка саме з них що саме написала - то справді інтрига. Отут вже доведеться чекати до завершення Але принаймні не сумно.

Схоже, тут всі голови зібралися - відмінні і чудові

Еге ж Інтрига буде неабияка!

Вітаю іще раз
upload image

Ліандро, щиро дякую за гарні дипломи! Чудовий пам’ятний подарунок! Це надзвичайно приємно!