В нас таке життя, що можна померти і ні-від-чого!
А медицина на такому рівні, що діагностувати проблему вдається на такій стадії, що краще про неї вже не знати...

Та насправді всі медичні історії і є фентезі. Тому що писати реалізм у цьому жанрі з ряду причин можна, але недоцільно. Доводилося мені якось навіть виступати з лекцією для сценаристів на цю тему. Якщо коротко, то будь-який реалізм антидраматургічний (все відбувається надто повільно, нудно, заумно тощо, ну, ми всі про це знаємо, а сюжет має розвиватися за певними законами!). Фаховий же реалізм антидраматургічний настільки, що показати хоча б щось можна лиш дуже умовно, і це буде дуже нудна виробнича драма.
Щоб зробити це хоч трошки поживним, все загортають у мелодраму, приміром.
А якщо мова йде про динамічненький серіал, приміром, то це (технічно і за типом структури) детектив в медичному/ поліцейському/історичному чи іншому антуражі. Ну, на жаль, воно саме так і працює, як би нам не хотілося втілення своєї роботи на екрані. Але дивитися це ніхто не буде))
Сама по собі фахова складова у таких сюжетах в реальності варіює від умовної до науково-фанатастичної. Задача наукового консультанта - хіба що так вдягти сову на глобус, щоб сова не порвалася))))) Ну тобто щоб була дотримано обраний градус умовності даного сюжету.

Цілком так, але ж такі серіали, мабуть, більш масова культура, щоб тупо згаяти час. А письменник якраз і пише так, щоб будні героя читались фантастично. Певен, що, навіть по моїй роботі й мені якби написали оповідання, то це б були для мене дві зовсім різні історії ) Пам'ятаю, в дитинстві зачитувався "Заповідними верховіттями" Гамана про будні біолога Горностая. Певно, одна з небагатьох нефантастичних книг, що була тоді мною прочитана)

Так отож, ми зайняті розважальним контентом Кому треба реалізЬм, то може піти зануритися у нього в реалі))
Хоча іноді хочеться пошокувати публіку непричесаними історіями з життя, але то буде заскладно і неетично))))

Розважальний контент теж може (і, як на мене, мусить) бути пізнавальним, наштовхувати на якісь роздуми, а також (це у найбільш досконалому випадку) нести якийсь подвійний-потрійний символічний зміст, свого роду інтелектуальну головоломку. Згадайте Хайнлайна і інших найкращих майстрів жанру...

Ніколи й не забуваємо про метрів
Але хіба у мене було написано, що пізнавальним то не має бути? Звісно, що має. Але мій допис був про те, що, як не пнися, виробнича драма завжди буде далека від виробничого реалу. Чим у більшій мірі далека, тим розважальніша. Так, десь є золота середина (з урахуванням потреб ринку і ЦА). Але краще бути свідомим цього - це, з мого досвіду, корисно, коли відповідаєш на сто перше питання "Чому у вашій історії все не таке, як житті?" Ну тому що таке, як в житті, ви не витримаєте, любі глядачі/читачі. Заснете з нудьги чи переключите, бо вам це здаться чорнухою і натуралізмом, - має сказати автор

Тик-ссс, ще 4 недоголосували! Вже сил немає терпіти))

Ви хочете про це поговорити?

Вам дружню пораду чи консультацію?

Консультація платна, а порада безкоштовна.

Єдина порада: Запишіться на консультацію.

Я психолог. Донедавна шкільний. Віднедавна працюю з особливими дітками.

Тобто в нас уже два психологи. Можна відкривати відділення.

Круто! Тобто один може грати доброго поліцейського, тфу, психолога, а другий - злого! Отож тепер нечувайтесь пси моєї свідомості, ну чи, як там було в тому деприсивному оповіданнячку....

Слухайте, так і хочеться записати себе до особливих діток, лишень би побувати на вашій консультації! Серйозно!
Але краще ви тут, в рамках Азимуту, відкривайте свій онлайн філіал!

Дракотик цілком зайде за злого ем... точніше суворого, але справедливого!

Начебто всіх пошматувала, еге ж?
Кафедра цього разу мов та чорна діра - заявки щезають і знову з'являються.
Зізнавайтеся, любі наукові фантасти, хто чорну діру загубив? Тиняється тут форумом... Зголодніла вже, напевно, кусатиметься.

Вітаю всіх, хто пройшов у фінал! За кілька цікавих оповідань я дійсно вболівав! То ж добре, що у них все добре!

А ти?