То не вже, а ще )))

пам'ятаю, як розшифровувала бабусине: "Піді візьми отой віхтик на рештаку і повитирай корячок"

Віхтик і корячок я знайшла. А що таке рештак?

Крута бабуся!

У нас в гуртожитку бували зіткнення світів з непорозуміннями. "На стОлі! на стОлі, кажу тобі, дивися! Та не на столІ, тю, ти шо, дурне?" (столя - то так волиняки на стелю кажуть, принаймні, в селі Зарічному Сарненського району))

Мене, нажаль, швидко не чекайте Це кілька оповідань треба прочитати, а на роботі така срака весь тиждень була, що ще й досі розгрібаю. Тож буду ввечорі лише дочіитувати

Оптимізм - наше все!

Майже всі ж учора бачили мій скрін у фейсбуці щодо "смішних українських слів" (Олексій Юлесович не рахується, в нього інтернету фейсбуку немає )
А уявіть, як я регочу (внутрішньо) щоразу, коли бачу такий "крик душі" на вивісці

Іноді люди транслюють більше правди, ніж думають, угу))

ага Голодомор пережила, потім все життя на шахті пропрацювала, на Луганщині. Нажаль, не моя, а чоловіка, тож я мала задоволення її знати менше років, ніж хотілося би.. Але я теж багато чого навчилася від неї. Я як вона красиво лаятися вміла... Завдяки Бабі Шурі я полюбила художню українську лайку
А моя ба, попри все своє шляхетне українське коріння, мови не знала взагалі. Дуже ефективний приклад совку в дії. Вона 12 року народження, коли почалося ота вся сталінська хрінь, її батько змусив її написати відмову від нього, бо передчував, що скоро його до ворогів народу запишуть. А вона мала була, не посміла батька ослухатися. Потім все життя каялася. Як вона на Урал потрапила, не знаю, але русифікувалі її якісно. Коли після війни переїхали до України, вона мову так і не вивчила. У нас була сімейна історія про те, як в хаті з'явився перший телевізор, і бабуся подивилася прогноз погоди по УТ-1. Потім, така і каже: "Я все поняла, дождь завтра будет, только не знаю Ранці - это далеко от нас?" І сміх, і сумно...

У мене тут така розважуха - часом читаю обговорення на стародавніх конкурсах.
Зазвичай, коли показують, що в когось день народження. Йду читати, що воно таке і де грало.
Одного разу натрапила на дивний конкурс "Не человек-10", тобто 10 років тому.
Там на форумі стільки було дивного й, напевно, цікавого! Але найбільше - дивного.

Авжеж, сумно. Але те може бути просто нездатність до мов, усі ж люди різні.
Я тут уже колись розказувала, як спочатку вивчала українську в дитинстві за методом Миклухо-Маклая. "Це що? А це як називається?"
Коли вивчила літери й побачила, що в батька на руці татуювання - ВІТЯ. Ось та літера І все вирішила для мене.

Та просто де їй ту мову було чути, окрім телевізору? В моєму рідному містечку панував суржик, причому більше російсько-український, аніж українсько-російський. А бабуся, як людина інтелегентна, суржик не сприймала категорично. Під кінець життя вже щось читала українською, але говорити так і не почала.
Ага, цікавість - то найкращий стимул ))

Овва, бачу, все у азимутянській спільноті добре – принаймні, побутові визначенні і діалектизми більшість дописувачів не здивували. Це тішить – бо означає, що ці слова таки досі існують, і автори їх пам’ятають. А позаяк пам’ятають і вживають автори, то й читачі напевне дізнаються.
Щодо Слобожанщини це не дуже точний вислів – знаю, що такі ж або схожі діалектизми вживають ще й на Полтавщині, Сумщині, Луганщині, і в україномовних і суржикомовних селах Донеччини (навмисне питала тих, хто звідти родом). Тобто межа розповсюдження цих слів насправді ширша. А «мжичка» - це взагалі загальновживане, словникове українське слово, але, наприклад, у Харкові його майже забули (у моїй родині ще вживали, але от нещодавно цікавилася в молодих з генерації мого сина – ні, не пам’ятають).
З дозволу шановного панства, кілька уточнень (без цитат, бо в мене глючить миша, важко видобувати цитати, коли вони вже далеко).
Щодо «лутки» - це, власне, те саме, що й одвірок, але на вікні. Тобто, «рама вікна». Хоча для дверей це, здається, теж подекуди використовують. А «лиштва» - то «карниз» або якась фігурна опукла облямівка, що її роблять на стінах задля краси.
«Огир» - то не просто кінь, а племінний або бойовий некастрований жеребець, зазвичай породистий.
«Клямка» - не лише гачок чи засув на дверях, так кажуть і на дверну ручку.
«Жужалка» - це те, що лишилося у грубці після згоряння вугілля, такі червонясті кругленькі камінці, ними у часи мого дитинства мостили хідники. Зараз вже це слово, мабуть, майже не вживають, бо пічне опалення мало де лишилося.
«Приск» – розпечені жарини у вогнищі, люльці або грубці (теж нині рідко вживається).
«Гичка» - верхнє листя буряка або моркви, яке стирчить з землі у городі, а потім його обривають або обрізають.
«Роха» - російською «хрюша» (від слова «рохкати»).
«Балія» - таз (круглий або овальний), але не видовжене «корито» - бо то «ночви».
«Леп» - затертий, залиплий, застарілий бруд, який отак просто не вимивається.
«Риштак» - будь-яка опора з планок, тобто така, де є проміжки між деталями. Наприклад, будівельний риштак – це те, що російською звуть «леса». Тобто, ті планки, що використовують для закріплення стіни (риштування), і ще, бува, так звуть «козли» - тобто, підставку, на яку залазять будівельники. І ще риштак – це може бути підставка під посуд чи ще щось у формі решітки.
Щодо іншого – все так і є
«Лайн…» - це чудово! От же ж люди!
Треба мені оце припиняти, бо усілякі слова – це моє хобі, ще стільки усього можу наколупати… Хоча, на жаль, розмовляю доволі суржикувато – таки впливає те кляте оточення…

Щодо гички. Відносно буряка - так, а от морква... Ну, можливо.
Але напій "Три гички" - явно не з моркви

Правила "огрирования":
viewtopic.php?f=60&t=1497&st=0&sk=t&sd=a&start=15
Обсуждение:
viewtopic.php?f=61&t=1499&st=0&sk=t&sd=a