ВОВЧА НІЧТрадиційне попередження: далі є спойлери!
Початок непоганий. Виникає зацікавлення: що ж то за халепа, в яку втрапив герой? Далі теж цікаво. Таємнича хвороба, ритуал на галявині...
Цитата:
Як це Олені вдалося? Звідки ця жінка знала, як робляться такі речі?
Оце-от особисто мені зайве. "Ой, що ж це робиться, людоньки!" Тим більше в стані стресу і незвичної ситуації навряд чи на такі "філософічні" питання у героя буде час та натхнення.
Цитата:
- Мамо, - стиха каже старший хлопчик. – Не бійтеся. Це не вовк. То вовкулака.
Чому обидва дитинча вгадали вовкулаку, а мати - ні? Мати ж ніби як старша має знати більше?
Історія про Тарью доволі цікава і викладена швиденько, не розтягнута.
Цитата:
Наслати закляття на доньку знахарки вдруге не могла, бо після вдало відбитої магічної атаки людина отримувала щось на кшталт імунітету на дію рослини.
Оця фраза якось вибивається із розповіді. "Щось на кшалт імунітету" - це вже ніби авторске пояснення.
Цитата:
То що, козаче? Ти готовий?..
Забагато подібних "внутрішніх розмов" героя із самим собою. Так і хочеться сказати: "та або вже йди, або тікай".
Цитата:
З виду нагадує дегенератку з фоліантів Ломброзо.
Ага. Захеканий вовкулака в логові відмьми саме тим і займається, що пригадує малюнки у "фоліанті Ломброзо".
Цитата:
І щосили хвицає задніми лапами, підхоплюючи ними стілець і жбурляючи назад.
Не вірю, що вовк (навіть вовкулака) технічно може таке зробити.
Цитата:
Сонечку, зачекай трохи! Не сходь! Ще кілька хвилин! Будь ласочка!
Хм. А раніше за текстом Олена каже "З досвіту маєш ще годину". Треба тут якось розібратися, чи до світання треба встигнути, чи ще година є.
Цитата:
На подвір’ї справді відгонить якимись смачними стравами.
Як на мене, то "відгонить" радше кажуть про неприємні запахи.
ОТЖЕ
Непогана така собі казка про сучасних вовкулаків. Більш-менш збалансована, динамічна. Може, той вовкулак трохи схожий на супер-героя із супер-здібностями... але для казки то не вкрай проблема.
Не розумію, яку роль в тексті відіграє фрагмент про "нападників". Показати, який шляхетний та добрий головний герой? Але то і так зрозуміло, якщо він погодився на дивну авантюру аби допомогти коханій дівчині врятуватися від смертельної небезпеки. Для того, щоб герой мав час потренувати бойові навички? І сам по собі фрагмент доволі цікавий, образи матері та дітей яскраві... і ні до чого то не призводить. Якщо текст - це уривок з роману, тоді більш зрозуміло, але в рамках оповідання такі "зайві" фрагменти радше знижують загальну динаміку.
Кінцівка історії (родинна зустріч) несподівана і теж доволі цікава.
До речі, якщо про ту "вовкулачу родину" є або планується роман, теж має бути доволі цікаво.