Кафедра Птицы Сирин

Подумала - кому ще писати рецензії на конкурсі фентезі, як не фентезійній істоті.


От як тепер у дзеркало дивитися? Лячно.

Замовляю на "Через воду і вогонь"

Прийнято!
an011 "Через воду і вогонь" - N`1

Поважний птах, до такого і на розбір польотів попроситися не гріх;)
"Туман над ставком"

Дякую!
an014 ""Туман над ставком" - N`2

Прочитав ремарку над вашою аватаркою... Ех, згорів сарай, гори і хата! Запрошую до "Притвору", словом.

Подивіться, будь ласка, "Вогневицю".

Гляньте, коли Ваша ласка, "Йоокепля".

Зазирніть у "Вовчу ніч", якщо буде Ваша ласка. Дякую)

Прийнято!
an001 "Притвор" - N`3
an015 "Вогневиця" - N`4
an013 "Йоокепль" - N`5
an004 "Вовча ніч" - N`6

an011 "Через воду і вогонь"

Що ж робити? Сподобалось оповідання, а треба й посварити.
Далі йдуть суцільні спойлери, тож нікому, крім авторові, це краще не читати ДО оповідання. А читати його треба, щоб отримати велике задоволення. Це професійно написаний твір. Автор знає, що хоче сказати і вміє це сказати, як треба.
Кобиляча голова у повітрі – взагалі неперевершена. Такі само грибочки, як я полюбляю.
Головна героїня Яра – що вона має? По-перше – тайну. Чує голос води. По-друге – скарб. Має краплю крові водяного змія. По-третє, недолік. Боїться води. Гарний недолік. Бо, з одного боку, пов'язаний зі скарбом і таємницею. А з іншого – пов'язаний з її метою, яка теж є. Врятувати місто від вогненних коней, що їх насилає ворожій чаклун.
Лише в одному місці поведінка Яри за Славина. Запропонувала йому відмовитися від неї, та й годі. Навіть на батьків не образилася. Ну, мабуть, так і треба, бо вона чи то знала, чи то відчувала власне призначення.
Ідею оповідання я би сформулювала таким чином – вибір людини, яка опиняється на межі. В даному випадку це межа двох країн, на якій перевіряється сутність людини. Я розумію, що тут ще досить тонка межа алюзії і реальності, злоби дня і вигадки.
Але це вже стосується жанру фентезі як такого. Це так званий «маркер фентезі». Тобто завелика дистанція від світу оповідання і тих подій, що там відбуваються, до реальності читача. Може, тому й не дуже лячним виглядає фінальний двобій чаклунки і чаклуна.
Та Яра взагалі невразлива. За всіма її вчинками спостерігаєш із цікавістю, з подивом, але при цьому й трохи відсторонено – бо в неї все виходить із першого разу.
І ще. В фіналі раптом розумієш, попри очевидну завершеність сюжету, що це таки не окреме оповідання, а глава повісті чи роману. Провокує на таку думку остання фраза

Але це на користь – продовження я б залюбки почитала.

Удачі на конкурсі!

Дякую щиро за відгук)
Так, має бути продовження, але не зовсім про Яру, більше має бути про її сина. (Історія взагала писалася під гаслом "про бурхливу молодість матері Кирила Кожум'яки", от і...)))
Щодо простоти - то є трохи, еге ж. Однак складніше ну ніяк не влазило в ліміт, з таким от багатослівним автором

Точно, Яра. А де Марійка була, в якому оповіданні? Щось я все переплутала.



Так то пріквел билин київського циклу? Ось воно що! Дуже цікаво.

an014 "Туман над ставком"

У Гриця питання – кого він бачив на ставку. У батьків Олени питання – від кого завагітніла їхня дочка. Вочевидь, ці питання мають до фіналу з'ясуватися. Це так? Ба ні! Оповідання довге, добре показані будні села, робота коваля. Непогано розроблено характери. Світ пропрацьовано. Але що саме відбувається, зрозуміти складно. Забагато туману.
В чому полягає конфлікт? З одного боку, Гриць – головний герой, а з іншого – він не робить такі вчинки, які двигають сюжет. Він фактично є спостерігачем. Ну, якщо це дійсно він був із Оленою, після чого вона завагітніла – тоді це важливий вчинок. ))) Але ж у фіналі Богдан йому каже

Виходить, не він. А хто?
Тож складається дивне враження від тексту. Гарно написано, але заплутано.
Знайшла трохи русизмів. «Зтемніло» – краще «засутеніло». Навіть у СУМі «зтемніло» немає.
«Заноза» – «скалка» чи «скабка». Але тут воно не пасує. Може, краще сказати «дзиґа».
«білозубими посмішками» – краще «усмішками».

І ще одне зауваження. Це не фентезі. Єдина проява магічного – майка. Та й її можна списати на те, що Грицю все примарилося. У майку вірить лише Богдан. Можна було докладніше показати, чому саме вірить, бо в тому проглядає щось із його минулого.
Але навіть якщо Гриць насправді побачив майку, це сприймається як потойбічне явище, непритаманне цьому світові. Тобто це містика, а не фентезі.
Ось таке подвійне враження залишає це оповідання.

Удачі на конкурсі!