РБЖ-Азимут
http://rbg-azimut.com/forum/

an012 Кармарот
http://rbg-azimut.com/forum/viewtopic.php?f=130&t=3674
Страница 1 из 1

Автор:  Администратор [ 22.09.2019 17:20 ]
Заголовок сообщения:  an012 Кармарот

Обсуждение рассказа an012 Кармарот

Автор:  Рожева Сойка [ 25.09.2019 10:29 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

12. Це як морозиво у спеку.
З'ів із насолодою і хочеться ще.
Не дуже зрозуміло, в якому місці це фентезі українське, але сама по собі ця оповідь прекрасна. В ній чимало динаміки, попри те, що друга частина її йде суцільними діалогами. Шут на троні, який все всім дозволятиме - це прекрасно, дякую за алюзію :) Не зрозуміло, яким чином Олівцер уникнув страти, але жанр дозволяє, тож без претензій.

Трохи здивував останній абзац: білочка горішок, зайчик морквинку, їжачок яблучко: це що за Білосніжка?

Автор:  Сокира [ 25.09.2019 11:56 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Цікаве фантазійне втілення постмодерністських ідей постправди - коли добро раптом починає вважатися злом, і навпаки. Добре передано атмосферу хаосу, яка при цьому настає. Дуже сподобався "другий шар" закладених у ассоціацій - оцей Розумник П'ятий, ветеран війни з Цап'я, карлуватий блазень у зеленій шапці, що опиняється на троні і усе усім дозволяє, введені в історію вправно і дотепно. І остання сцена, де від походу один за одним відмовляються майже усі учасники, теж змальовує цілком певні реальні тенденції. Динамічна і напружена дія, елементи сарказму і умовності - усе на своєму місці. Гарне оповідання. Автору успіхів на конкурсі.

Автор:  Автор an012 [ 26.09.2019 23:39 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Дякую за відгуки. А то вже думав, рознесуть ущент.
Рожева Сойка писал(а):
Не дуже зрозуміло, в якому місці це фентезі українське,

Так, звісно вийшло щось ближче дол класичної західної традиції. А якже закляття? Це ж наша школа. :wink:
Рожева Сойка писал(а):
Трохи здивував останній абзац: білочка горішок, зайчик морквинку, їжачок яблучко: це що за Білосніжка?

Рушниці мають стріляти. Хіба дарма щур виліз? :roll:
Сокира писал(а):
Добре передано атмосферу хаосу, яка при цьому настає.

Дякую. Бо з цим зазвичай проблеми, через швидкий розвиток подій не завжди вдається приділяти увагу атмосфері.

Всім вдалої Гри.

Автор:  Птица Сирин [ 28.09.2019 20:59 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Цитата:
Як же це артаційно, коли тиша стає тихшою від твого власного голосу
Що таке "артаційно"?

Я б деякі місця поскорочувала, наприклад
Цитата:
Це просто лише казка, щоб виправдати зло, яке люди чинять кожного дня
"Ця казка лише виправдовує щоденне зло"

Цитата:
Усмішка Архімага сурмила лише нову тишу
Усмішка сурмила тишу? :shock: Нагадало відому лінгвістичну фразу Ноама Хомського - "безглузді зелені ідеї шалено сплять".

Цитата:
Проблема в тому, що ця розмова не має порушувати тишу, — вирік він. — Тому ти маєш прийти до нього і компетентно відстояти мою позицію

Архімаг користується сучасним канцеляритом. І автор теж
Цитата:
Проблема в тому, що професійна етика не дозволяла мені в таких випадках казати ні слова


Цитата:
Справжня корона була одягнута низеньким чоловіком, що всідав на троні і тримав на колінах свого зеленого блазнівського каптура.
— Кроль Всеволодар Володисвіт Перший і Останній, готовий здійснити суд! — крикнув на всю горлянку герольд, намагаючись перекричати тишу

:!:

Далі я зачиталася. :D

Цитата:
— Прокидайся. В тебе ще повно справ.
Як йому вдалося врятуватися?

Сподобалося. Фінал відкритий, і це зрозуміло. Що ж, слухатиме тишу.

Удачі на конкурсі!

Автор:  Автор an012 [ 28.09.2019 22:13 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Птица Сирин писал(а):
таке "артаційно"?

Там наприкінці є винагорода для уважних читачів. Коли чаклун залишаєтся з дівчиною у фіналі.
Птица Сирин писал(а):
Я б деякі місця поскорочувала

Цілком слушно, я сам подібні вислови скорочую при повторній вичитці. Хоча пряма мова героїв - питання дискусійне.
Птица Сирин писал(а):
Усмішка сурмила тишу? :shock:

Ще й дуже голосно. Авже ще й досі шумить після фінальних титрів. 8)
Птица Сирин писал(а):
Архімаг користується сучасним канцеляритом. І автор теж

Цілком можливо, що це псує сприйняття "умовного середньовіччя". Але випрадаюсь, що чарівники вони таємничі і все нове - добре забуте старе.
Птица Сирин писал(а):
Як йому вдалося врятуватися?

Враховуючи, що кілька читачів зламали мозок з цим місцем, посипаю голову попелом, що описів "сонного туману" у тексті замало.

Шановна Птице, дякую за увагу до твору. Хай буде... Хай буде з вами Тиша!

Автор:  Птица Сирин [ 28.09.2019 22:28 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Тиша від мене втече, бо їй зі мною нудно. :D

Автор:  Мурррчик [ 29.09.2019 23:06 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Неоднозначне оповідання, як на мене. З одного боку, написано дуже гарно, вправно, але початок трохи затягнутий, хоча, це автор просто міг так нагнітати атмосферу. Сонний туман - то чари чи як? Чари ж, здається, не мали б діяти, а хімічна зброя у середньовіччі звідки? ;) Про політику не збагнув аж допоки не прочитав коментарі (добре, що не читаю їх до прочитання творів), трошки повеселило :) А от фінал чомусь не зайшов. Архімаг наказав привести чистих душею у Темний ліс, а ГГ дійшов туди сам, виходить, він єдиний у тому світі мав чисту душу?
Удачі на конкурсі! :)

Автор:  Автор an012 [ 30.09.2019 00:26 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Мурррчик писал(а):
А от фінал чомусь не зайшов. Архімаг наказав привести чистих душею у Темний ліс, а ГГ дійшов туди сам, виходить, він єдиний у тому світі мав чисту душу?

Тут все більш складно. Обожнюю багатошарові історії. Коли кожен бачить по своєму. Архімаг - це сутність, що може почути у тиші все, що станеться. І з якогось дива прийняв свою долю. І щоб відправити у Ліс свого улюбленог учня - мав певні мотиви. Можливо він занадто добре його знав, можливо чув у тиші, що він складе собі голову, намагаючись робити добро після Кармароту. Але тут така справа, що добро, яке роблять насильно, це та сама аргесія без усіляких Кармаротів. Тож мотив врятувати учня я бачу цілком логічним.
Мурррчик писал(а):
Сонний туман - то чари чи як? Чари ж, здається, не мали б діяти, а хімічна зброя у середньовіччі звідки?

Це вже як сказати. Ми про умовне середньовіччя, чи реальну історію? Конретно у світі оповідання цілком логічно, що якщо існують відьми, котрі літають на мітлах, то цілком можливо, що має існувати умовна "сон-трава" що при горінні палає з димом, що всіх присипляє. Кидав скажімо лободу у багаття.

Успіхів навзаєм!

Автор:  Бузковий дракон [ 30.09.2019 19:26 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Початок мені сподобався (згадка про тишу, про перевертання світоустрію). Далі почалася метушня і вся моя читацька увага витрачалась на те, щоб не загубитись у сюжеті, замість того, щоб зрозуміти героїв і поміркувати на філософські теми (можливо, варто скоротити кількість персонажів, а натомість краще прописати ГГ - хто він, чому він один такий класний, що взагалі хоче). До речі, не зрозуміла, через що почався кіпіш у барі.
Збентежив момент, коли дівчина зізналась, що мріяла про згвалтування - з одного боку я розумію, що мав бути прикольний фінт, а з іншого, мені це сприймається, як якійсь неприємний, неправильний посил. Авторе, без образ, усе вищенаведене - моє суб'єктивне сприйняття.
А от сам текст варто добре почистити (проставити пропущені коми, поприбирати русизми (назвав я Архімага за ім’ям, десять років назад, задавати питання тощо).

Автор:  Автор an012 [ 30.09.2019 22:06 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Бузковий драконе, персонажів мінімум, вони певно не сприймаються через те, що жоден персонаж у тексті до пуття не прописаний. Головний герой на стільки умовний, що жодного разу навіть не дивиться у дзеркало. Але детальні описи знижують динаміку, тому вибачаюся.
Бузковий дракон писал(а):
а з іншого, мені це сприймається, як якійсь неприємний, неправильний посил. Авторе, без образ, усе вищенаведене - моє суб'єктивне сприйняття.

Посил дійсно досить не правильний, адже цей паскудний момент має ілюструвати перевертання всесвітньої метафізики. Не сприймате автора як поганця, він був жорстоко вбидий задля логіки сюжету, як заповідав Володимир Чернишенко. А сюжет мав розкрити найтемніші куточки людської психології.
Дякую за відгук. Гарного настрою та приємної тиші.

Автор:  Літопис Града Змієва [ 03.10.2019 23:47 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

От складні враження у мене від оповідання.
З одного боку, цікава ідея, прекрасні політичні алюзії і от це все (мої щирі підморгування автору ;)
З іншого, це не фентезі, а цілковитий постмодернізм, а у мене (з ряду причин) це не похвала, а навпаки :) Постмодерн Кармарота лише має форму фентезі, а насправді ним анітрохи не є, і навіть не намагається ним бути (чи так і було заплановано? хто його знає, той постмодерн...). Всі ми, автори, живемо у складному світі і намагаємося вкласти в свої тексти сучасні переживання. Але я (боронь мене боги усіх світів - це лише смаківщина!) все ж шукаю тонкіших алюзій, та й час постмодерну уже минув. Грати у злам класики давно нецікаво, бо все, що можна, уже зламано до нас. Час будувати щось нове. Але як експеримент оповідання цілком собі може бути.
На цій пафосній ноті треба було б закінчити, але ще мушу докинути, що майже в кожному абзаці було би до чого прискіпатися з точки зору мови (надмір уточнень, дивні метафори тощо). Ну і коми, так. Кому вони потрібні в епоху гібридної граматики?
Коротше, все складно :) Ніби й хороший текст, ідейно близький, корисний, але чим далі над ним думаю, тим менше він мені подобається. Але то таке, можливо, щось особисте :)

Автору удачі на конкурсі! :)

Автор:  Автор an012 [ 04.10.2019 13:50 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Літопис Града Змієва, дякую за вдумливий відгук. Все ж якщо тиша всеж проникла у ваше серце, то я вбачаю одне із завдань твору виконаним. Щодо того, що твір не є фентезі, дозволю собі посперечатися. Можливо тут є не сприйняття головного послання твору, що ми маємо сподіватися не на чари, а на власні силу та єдність. І саме тому твір закінчується як казка, бо автор все ж вірить, що казка можлива і ми переможемо. І головний герой доходить до Лісу, бо в ньому лишається тиша і те що робить його саме фентезійним персонажем. Але то таке.
Мені все ж більше цікава Ваша думка, якою має бути література майбутнього? Що буде після постмодернізму? Яким має бути фентезі, щоб відповідати високотехнологічній ері? І чи можемо ми писати літературу майбутнього без тяжких уроків посмодерну?

Автор:  Зюпа [ 04.10.2019 14:41 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Цікавий твір! Але чесно кажучи, трошки занадто хаотичний. Та й сама ідея про зміну полюсів трошки незрозуміла. якщо забагато добра приводить до початку кармарота, то вже в перші кілька хвилин зло настільки мало б зашкалювати, що одразу все змінилось назад. Втім, після історії про "Цнотливі сльози" просто не можна поставити низький бал. Успіхів!!)))

Автор:  Мавка [ 05.10.2019 17:31 ]
Заголовок сообщения:  Re: an012 Кармарот

Зависла на "покрутив великими пальцями" - й оце все. Намагаюся повторити, але поки що суцільні колізії виходять :) Як одвисну, піду читати далі, бо воно смачненьке ;)

Страница 1 из 1 Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
http://www.phpbb.com/