Ще раз бажаю удачі!

Схоже, ніхто й не помітив, що професор Сірін має трохи дивний вигляд.

Благодарствую, маэсторо Флинт! Наше вам йо-хо-хо и бутылка рому! Поползу-ка зализывать рубленые и колотые раны .
Да, и передайте Птице Сирин, что отзыв один за двоих не защитан. Так что ждём-с ответа, как соловей лета .

Я завізувала його відгук як декан катедри. Тобто все рахується, таємничий авторе!

Дякую
Як так подумати, то кожен тут у виграші - принаймні можна поліпшити своє оповідання і набратися натхнення на майбутнє. Хтось від радості, хтось вопрєкі, але далі йтиме веселіше )))) удачі всім і ще раз дякую за відгук.

Лайк!

Два замовлені оповідання, що не потрапили до фіналу, обов'язково отримають рецензії.

Спасибо, будем ждать)

Доброго дня, шановне паньство!
Закортілось мені глянути, що це за розділ такий "Кафедра Птиці Сирін".
А тут, виявляється, черга на замовлення рецензій.
Хто тут крайній?
Я за вами!

ao004 "У пошуках чарівних фарб"

Така відверта та розлога «розтлумачка» - фактично оповідання всередині оповідання. З легкої руки автора Літопис Града Змієва я теж це буду називати «А скажіть, професоре…»


Дієслівні рими вже майже двісті років вважаються застарілими. Відшукати в сучасних поетів таку риму нелегко. Це загальна тенденція сучасної поезії. Дієслівна рима найпростіша. Майже половина існуючих у мовах слів — дієслова. Ця частина мови має чітку систему дієвідмінювання, порівняно невелику кількість типів закінчень. Отже, римувати дієслова виявляється найлегше. Тож, прямуючи шляхом шукання нових форм, сучасна поезія іде від більш простого до складнішого.
Але це вже не так важливо, бо найголовніше питання – чому оповідання не потрапило до фіналу? За формою це класична чарівна казка, де герої на початку розповіді потрапляють у вигаданий світ, а наприкінці повертаються до реального життя. При цьому виконують завдання чародіїв, мают чарівних помічників. Тобто все начебто «за Проппом».
У чому же справа?
По-перше, трохи не вистачило іронії. Сюжет алегоричний, герої потрапляють до міст, що уособлюють сучасні «пороки», проте радше жартівливі, незначні. Але те, що відбувається, виглядає занадто серйозним.
По-друге, важко окреслити цільову авдиторію оповідання. Сюжет як такий – для молодшого шкільного віку, а обсяг занадто великий. Дітям важко буде зберігати увагу та концентрацію протягом усього читання.
По-третє, бракує інтриги. Завдання зрозуміле – знайти всі фарби, аби повернутися додому. І воно виконується. Тільки без труднощів і перешкод.
Загалом – оповідання цікаве та гарно написане. Може, варто зробити з нього цикл коротких історій про пригоди Майї.

Удачі на конкурсі!

Прийнято!
ao014 "Доля Доляна" - N'6

Дякую за рецензію і підказки. Будемо щось думати.

ao027 "Легенда о Слезолове"
Если рассматривать этот рассказ как «вещь в себе», то текст нареканий не вызывает. Есть главный герой Слезолов с вполне понятной целью – набрать побольше людских слез и вырастить каменные цветы. У героя есть антагонист – некое Древнейшее Существо, которое связало героя тяжелым обязательством. Освободиться – задача Слезолова. Второстепенные персонажи разработаны достаточно подробно – и старик, и девушка. Лишних фигур в повествовании нет. Даже закольцовка тоже сделана – в начале рассказа старик видит во сне сад с каменными цветами, подробности про который мы узнаем ближе к финалу.
Казалось бы, чего еще нужно? Но нет, не выстреливает.
Потому что все перечисленное – условная картинка и не вызывает сочувствия. Герой – призрак, дух, никак не связанный с миром живых. Антигерой – обобщенный тип злого божества. Старика не жалко за то, что делает с ним Слезолов. Потому что Старик и так нищий и обездоленный. Условный нищий. Девушка хотела утопиться – и утопилась. Слезолов хотел набрать слез – набрал. Цветы растут, время идет… Но все это – неживое, искусственное, далекое от реальности.
Был бы Слезолов живым человеком – страдал бы, переживал, ошибался – вызывал бы сочувствие.
Был бы Слезолов как-то связан лично с девушкой и стариком – они бы тоже вызывали сочувствие, а их судьба – интерес.
А еще лучше, когда антагонист тоже присутствует в сюжете, действует и ставит палки в колеса по ходу жизни.
Так можно было бы избежать статичности и равнодушного «что воля, что неволя…». Оживить их всех надо, и будет всем хорошо.
Удачи на конкурсе!

Огромное спасибо!)
По задумке, данная легенда будет зачитана главным протагонистом, человеком. Легенда задумана рассказом в рассказе, который приоткроет завесу происходящих в мире книги событий. Задумано и начало, в котором станет ясно что за Слезолов такой, что за Древнейшее существо,как зародился каменный сад, и вообще о чём речь в этой странной и запутанной истории
Ну и Слезолов - не призрак и не дух. В каком-то смысле это инопланетянин, но большего пока сказать не могу - сначала, если всё сбудется, будет книга)
Рад был поучаствовать в конкурсе, вы все здесь очень классные

У меня была мысль, что это вставная новелла.
Вам тоже успехов с романом!