Вітаю, авторе!

Сумно, що така історія цілком могла(же) трапитися. Сумно, що є привід взагалі писати такі історії.

Мені не вистачило покаяння у фіналі. Коли вже ГГ стріляється, то потім надто швидко заспокоюється. Невже простої розмови з Жекою вистачило, аби приспати совість? Тут би чогось більшого хотілося.

Успіхів!

Дякуємо, Фантоме!
Сумно, так. Але не писати теж не можна.
Щодо покаяння - від себе ніколи не втечеш, у будь-яких обставинах. Головне - залишатися людиною. Це теж двобій із самим собою.
Удачі вам на конкурсі.