Забагато розтлумачок. Деякі місця нагадують синопсис.
Герой знає про екіпаж більше, ніж має знати звичайний пасажир - імена, хто чим займається.
Мотивація вчинків Нормана відсутня. Він занадто легко переходить на темний бік, де печеньки в піратів, а тоді повертається до життя порядної людини. Загалом - звичайна стрілялка, а хотілося б побачити якусь справжню моральну дилему.
Удачі на конкурсі!

Птица Сирин, дяка за відгук.

Кожен текст можна покращити, розширити, розфарбувати яскравішими фарбами. Зауваження слушне.


Це можливо, адже вони летять довгий час: встигли один з одним перезнайомитись та придивитись до кожного, помітити характерні риси.


Мотивація присутня. Прописана в тексті чорним по білому. Норман хоче дібратися до Кеплера 440, куди записався добровольцем на тяжку роботу.
І ні на який темний бік він легко не переходить, а просто згадує ким був. А був він не ангелом. І не повертається до життя порядної людини, а обирає його порівнюючи реальну свою особистість з тією, що на нього наліпили органи правопорядку. А якби це все, як ви звинувачували автора вище, було докладно розжовано - то й інтриги не було б.


Тут взагалі мимо. В оповіданні ніхто ні в кого не стріляв. Жаль, що ви не побачили моральну дилему.

Удачі на конкурсі!

Очень просто, сюжет ну очень предсказуемый. К тому же в рамках именно фантастического жанра хотелось бы больше подробностей. Тема космических колоний, а также гиперпространственных перелетов очень интересная, её можно раскрывать многими способами. Не только так вот в лоб.

Но читалось при этом хорошо, не было провисаний в истории. Это уже хорошо, значит внимание читателя удерживать уже умеете. Теперь осталось поработать над идеями, и будет ок!

Вітаю, авторе!

От мені не вистачило внутрішнього світу ГГ. Переходу. Рефлексій, типу "тварь ли я дрожащая, али право имею". Спогадів. Щоб пам'ять поверталася якимись ласими шматочками минулого. Найгострішими емоційно для ГГ (ну і для нас, читачів ) – такими собі "якорями". І інтригу ви злили зарані. Натяки це добре, але тут одразу розумієш – що ГГ – не такий вже й простачок. От хто він був – тут, гадаю, кожен сам собі версії вигадав. Я от – бондіаду якусь

Успіхів!

Дякую за відгук, Фантоме! На рахунок ласих шматочків минулого, щедро приправленних емоціями - зауваження дуже корисне!
А ось те, що злив інтригу зарані - не погоджуся. Бо якщо ці моменти не описав би докладно - ви тоді дорікали б мені роялем з кущів...

Мне тоже хотелось бы, чтобы автор детальнее прописал момент, когда герой приходит в себя. А ещё - чтобы он пеоестал быть таким правильным (герой, не автор). Надо же отомстить за коррекцию личности. Может, он пассажиров где-нибудь высадит, а девушку уговорит податься в космические авантюристы?

В принципе идейка дельная! Я, будучи на месте героя рассказа, так вообще немедленно занялся бы прибыльными делишками, пока шайка Тамерлана радостно мотает срок на другом конце Галактики...
Однако герою подобные подвиги поднадоели, его тянет к обывательским мечтам о счастливой семье и уютному домику с маленьким садиком... А мог бы стать грозою космических трасс!