Суміш з "Хижака" і "Війни світів". Тільки тепер ми напали на Марс.
А подивитись на себе з іншого боку цікаво. Не такі ми вже і милі створіння.
Дякую, авторе. Успіху на конкурсі.

Шановний авторе чи шановна авторко.
Кілька моїх вражень, які, сподіваюся, допоможуть вам на шляху вперед.
У тексті "Коли від страху..." є емоції, є драматизм, є певна динаміка, є роздуми і є почуття любові.
Як читач, я бажав би більше визначеності у розвитку сюжету. Ви залишаєте свою героїню за крок до найтяжчої ситуації, в якій у неї дуже мало шансів... Треба би дати їй на допомогу щось вагоме, щось таке, що дозволить надії не померти)
Хай вам щастить)

Вітаю, Авторе!
Так, подивитись на себе в дзеркало дуже корисно.
Але бажано, щоб це дзеркало не було кривим.
Я ніколи не повірю, що люди колонізували планету і почали полювати,
навіть не впевневшись на 100%, що на планеті немає розумних істот.
Та ніхто б і гілочки не зламав. А раптом те дерево розумне?
Раса, що плете кошики, годує немовлят з ложечки і збирає фрукти в мішки...
Навіть нашим мавпам до цього далеко. І що, люди не помітили цю розумну расу?
Не треба зводити наклеп на людство!
Такі недолугі й дурні мисливці, як у Вас, навіяли
Успіху!

Якщо розуміли і продовжували полювати, то це виродки.
А таких, як то кажуть, не беруть в космонавти.

Доброго вечора, авторе!
Оповідання вийшло досить емоційне, за героїню переживаєш, їй співчуваєш.
А от люди дійсно постали такими собі безжальними монстрами, що знищують розумну цивілізацію просто заради розваги. Прикро.
Удачі на конкурсі!

Уважаемый автор, у вас всё хорошо, кроме финала. Столько бороться, чтобы погибнуть? А ребёнок в пещере с голоду умрёт? Ну нельзя же так. Если бы вы показали, что смерть героини оправдана, другое дело. А так вас запинают. И ведь рассказ хорош, не вру! А как изменить концовку? Я не знаю. А вы знаете?
Удачи в любом случае.

Мене не так розчарував фінал як його невмотивованість і простота. Можна ж потримати читача більше в інтризі, по сюжетних кривих: от вона тікає все добре, знаходить прихисток, потім її ловлять, вона бореться за життя до останнього, вибиває око ворогу, втікає знову, надія вже є, от вже людські самокати з орбіти відчалюють, життя налагодиться, вона приносить їжу Джійї, та усміхається і ГГ пронизує таке суперматеринське почуття; але ці гади залишили двох вартових, вони йдуть до печери; Яре вирішує що мусить захистити дитину будь-якою ціною, вона виходить, знов виколює всім по оку, з останніх сил убиває вартових і помирає; Джійя поїла і спить собі, Яре думає що коли та прокинеться і буде плакати, її вже тут не буде, але інші тубільці її обов'язково знайдуть і врятують. Так її смерть не була намарною бо зберегла життя.

Окреме дякую за ім'я Яре, в мене дуже велика слабкість до імен на "Я". В мене в половині моєї писанити всі як не Ярини то Яри і Ярі
А ще, дуже хороша робота з емоціями, додати трошки більше сюжету і буде перфекто