...Відведені на виконання завдання 48 годин вичерпалися. Коли лейтенант не вийшов на зв’язок, полковник розгорнув теку з документами претендентів, дістав з неї справу Алістара Бази-Ліка і перекреслив червоною ручкою титульну сторінку. Потім відчинив невелику скриню на столі й поклав її до двох десятків інших справ. З такими ж червоними смугами.
Іграшковий пес зайняв своє місце на скрині й захитав рухомою головою.

цей момент щось загриміло на дворі. З боку муру почулися гучні удари в скелю і посипалося каміння. Стіни почали піддаватися невідомій силі. Жаба збільшилася в розмірах, роздулася і змінила форму. За кілька хвилин перед Алістером стояла дівчина – та сама зникла дочка генерала.
Ну що ж... Завдання виконано.

Лейтенант вибіг на вулицю. Від коливань муру дерево настільки розхиталося, що ланцюги на скрині луснули. Вона з гуркотом впала на землю і відчинилися. Але замість золотих монет, як очікував Алістар, з неї вивалилися лук зі стрілами і величезний меч.
Лейтенант схопив меч, наче завжди вмів ним користуватися.
– Стережися, Лауре-Балауре! Я вже йду до тебе!
І побіг до замкової брами. Іляна Косензяна визирнула через вузьке віконце, спостерігаючи за битвою славетного лицаря Алістара Фет-Фрумоса з Лауром-Балауром