Вас зі святом. За запрошення дякую, але як там в оповіданні: "чарки часті, голова одна". Будьмо !

Дякую!

ak024 Всі діти світу

Гарна оповідка з легкою мораллю і оптимістичним фіналом. Мені, власне, сподобалося все, за винятком деяких моментів тексту «від автору». Справа в тому, що оповідання побудовано хоч і не від першого лиця, але те, що відбувається, ми бачимо очами Ялисі. Вона маленька дівчинка, тому не повинна знати багатьох «дорослих» слів. Саме через такі моменти складно буває писати казку – приходиться уникати цих слів. Я знайшла три місця, які бажано відкоректувати.

А тим, хто це називає наївною дитячою казочкою, раджу спробувати самим – чи вийде в них написати справжню казку. Ото ми з вами подивимося!






А решта – просто відмінно!
Бажаю удачі!

ak022 Мізинець




Начало напоминает футуристический прогноз. О том, что через десять лет ЗФ и РБЖ объединятся, это будет мощный монополист на рынке фантастической литературы. Главный герой писатель. Его инициалы образуют ППП. Все это как бы намекает, что дальше будут новые аллюзии и реминисценции (не спрашивайте меня, что это такое, я для солидности). Даже рождается подозрение, что автор имеет в виду какого-то современного фантаста. Возможно, так оно и есть. Но тогда этот фантаст сильно автору насолил - судя не по моим читательским ожиданиям, а по тому, как дальше развивается действие.
Давайте сначала определимся, кто наш герой и чего он хочет.
«По теории Молчанова?» – справедливо поинтересуется Солнечный зайчик.
Да, это так, не скрываю. Приступим.
Сокровище? Есть. Главгер – писатель. То есть то еще сокровище! Дальше посмотрим, как это влияет на сюжет.
Тайна? Нету. Чист как стеклышко. И даже то, что помнил, забыл. Я ж говорю, писатель.
Недостаток. Досхочу! Топографический кретинизм (а это не ругательство?) и разгильдяйство. Влияет на сюжет один раз в начале рассказа – герой попадает в передрягу.
Цель. Поначалу цель героя – добраться до дома. Потом – спастись. Потом – доказать, что его похитили. Первые две выполнены, третья – нет. Но те ли это цели, ради которых стоит сочинять сюжет? Возвращение домой – да, если это сюжет «Одиссеи». Бегство из плена – тоже, если это «Похищенный» Стивенсона. Третья цель не осуществлена, поэтому ей можно пренебречь.
В чем ущербность целей героя рассказа? В том, что они ситуативны. Герой не ставит их перед собой как достижение. Вернуться домой – обыденная задача, спастись из плена, убежать от мучителя – да, хорошая цель. Но для героя эта ситуация случайна, она не возникла в результате его сознательных действий. Он пассивный участник событий. То есть, если бы он сам полез куда-то и оказался в ловушке, это было бы круто, а если он просто жертва и на протяжении почти всего рассказа деятельно себя не проявляет – это скучновато. Уточню – было бы просто скучновато, если б не было просто неприятно. Три четверти текста – описание издевательств, мучений и страданий. Не хочется такое читать. И финал безрадостный. Ведь героя не просто били и калечили. Его просто унижали невозможностью постоять за себя. И пофиг на какие-то там нано-боты или наниты, которые должны улучшить его тело. Ему душу покалечили. И никто за это не ответил.
Последний абзац вообще переводит фокал на следователя. И странная штука получается. Что рассказ был о том, как недобросовестные полицейские скрывают преступления, чтобы улучшить показатели. Рассказ ведь называется «Мизинец». И в финале мы читаем

Который единственное доказательство. Или, все-таки, рассказ про нано-роботов? Но они появляются в конце в виде объяснялки от главгада. Эта сцена неубедительная. Я не верю, что ГГ не убил бы своего мучителя, как только получил бы такую возможность. И не было бы никакой объяснялки. Так в чем же идея?
В общем, удачи! Может, повезет.

ak012 Подарунок


Від скромності не помре!


Він розмовляє як сучасна людина, персонаж детективу.


Хата на такому високому підмурку, що низ вікна вище зросту людини?
І не традиційна долівка, а дощана підлога? Цікаво!

Зауваження буде таким само, що й до оповідання «Старе озеро». Нечітко визначена жанрова приналежність. Що воно таке в сріблястій кулі – справді чорт, чи інопланетянин, чи ще якась істота. Головгер до нього ставиться як до нечистої сили, проте в нього же просить допомоги в безвихідній ситуації. Це було б дуже дивно, якби він сприймав загадкового «лицаря» як дідька, судячи з його власних слів, і при цьому не посоромився би прийняти від нього захист. А саме так він робить. Та ще й дівчину тягне за собою в невідоме, яке вважає пеклом.
Здається, що такий сюжет краще виглядатиме як гумореска. Прибрати трохи пафосу, прибрати тортури в хаті Кіндрата, які мені здалися зайвими й дуже жорстокими. Хай би Грицько мав більш іронічний погляд на світ, на життя. Хай би з побратимом завітав спочатку всередину тієї кулі прибульця. Зрозумів би, що це не зовсім потойбічний снаряд. Що світ трохи ширше умовних уявлений про рай і пекло. Щоб у фіналі прибулець не виглядав мов «бог із машини».
Бажаю удачі!

ak006 "Такие далекие звезды", ak036 "Такие чудесные сны"

Мне из двух рассказов больше понравилась первая половина первого. Потому что там близкие, понятные герои, хорошо прорисован мир. И финал, несмотря на формальный перевертыш, не вызывает ощущение искусственности. Взгляд со стороны, что называется.
Вторая часть первого рассказа озадачила. Если нападение на чужую планету стало результатом зомби-апокалипсиса на Земле, то зачем земляне выкачивали воду? Зомби, вроде, только мозг едят, про их жажду ничего не известно. Если нашествие зомби произошло одновременно с нападением на чужую планету, то какая тут вообще связь. В общем, я не поняла. Скорей всего, связи никакой нет, и это тот самый рассказ, про который автор сказал в болталке, что объединил две миниатюры. Подозреваю, что если бы можно было подать на конкурс три рассказа, их было бы три.
И сама по себе вторая часть показалась слабоватой. Никакой новой стороной зомбаки в ней не повернулись.
Восторженное название рассказа никак не клеится с содержанием, и это в полной мере относится ко второму тексту.
Там тоже перевертыш, тоже это не особо напрягает, нормально смотрится. Но, опять же, не хватает чего-то исключительно свойственного именно этому рассказу.

[+]

Призраки, которые сначала воспринимаются как живые люди, далеко не новый прием в фантастике.

Рассказ написан, он состоялся, но он не уникален.
Стиль… Я исхожу из того, что фантастика – жанровая литература, то есть сюжет на первом месте, и лирические отступления не должны тормозить действие. А тут таких полно. Я их немножко пропускала.
Большой рассказ у меня в голосовалке есть, и я ему сказала «Да».
Так что удачи, автор! Посмотрим, как оно повернется во втором туре.

Пані Сірін, дякую за змістовний та глибокий аналіз мого твору

Спробую трошки захиститися і пояснити незрозумілі моменти, заодно відповів і тим коментаторам, що відзначилися у темі розповіді, за що їм також дуже вдячний.

Почну з головного. Це - час, точніше, його нестача. Така проблема, скорше за все, була в кожного учасника, тому це не виправдання, а лиш констатація факту. Два вечори друкування у смартфоні, один вечір за комп'ютером і швидка вичитка у день завершення прийому робіт. Реально планів було набагато більше, наприклад, як ви підмітили про прізвище ГГ. Я хотів обіграти ці ППП, письменник той був ще й популярним відеоблогером під ніком "ТріПпПер" (від слова "тріп" - подорож, а не від назви хвороби), про це вчений мав дізнатися і використати з метою розповсюдження інформації про наніти, над якими він працював. Ну, тобто, у відомого блогера та письменника аудиторія набагато більша, ніж у якогось там колишнього професора, довіра до нього теж якась у глядачів є. Нажаль, від цього та ще декількох нюансів довелось відмовитися через усвідомлення того, що не встигаю.

Згадки про Азимут і Зоряну фортецю - ну, це так, щоб було видно, що розповідь написана спеціально для конкурсу, а не заготовочка

Тепер про найчастіше зауваження: про жорстокість. Не думав, що перестарався з цим, якщо чесно. Але, судячи з коментарів, таки перестарався, хоч вважаю, що лише один момент є жорстоким напряму, інше - всього лиш опис. Насправді, я не хотів викликати у читачів відразу, просто намагався передати безпомічність та безпорадність ГГ перед неочікуваними обставинами, що виникли в його житті. Ну, вже як вийшло. Наступного разу буду делікатнішим.

Трошки про мотиви.
ГГ.
Все з ним сталося випадково. Топографічний кретинізм - це не лайка,це нездатність людини орієнтуватися на місцевості або розуміти карти (таке буває досить часто).
Я розумію, що твори для РБЖ мають бути про цілеспрямованих головних героїв, які твердо знають що хочуть і вирішують свої питання по мірі їх виникнення, але чомусь захотілося показати, що інколи стається в житті непередбачуване, таке, що навіть не подумав би про таке. ГГ хотів би вирватися з тієї ситуації, але це не в його силах. Та він таки не здався, а скористався моментом і звільнився. Злість, що мала б вирувати в ньому, була придушене нанітами, адже зайві нерви шкідливі для стану здоров'я, тому він нічого не зробив своєму мучителю, так як побачив, що йому і так дісталося. Потім, при розмові із слідчим, він хотів, щоб йому повірили. Він пережив таке, що трапляється дуже рідко, це ще не кажучи про наніти, тому вважав, що приверне багато уваги, а тут йому кажуть, що то все він вигадав, доказів ніяких немає і краще мовчати, бо скажуть, що він псих. ГГ впевнений, що він не псих, але мислить раціонально. Він враховує слова слідчого і свій стан, розуміє, що про наніти дійсно правда і що це серйозно вплине на його життя, тому вирішує не привертати до себе зайвої уваги.
Вчений.
Нещасна людина. Працював все життя на науку, а його звідти "поперли", через побоювання щодо його винаходу. Та він не полишив справу, будучи впевненим у тому, що його наніти змінять людство і світ. Тобто, він реально вважав, що робить все на благо. Він випробовував наніти на собі, але дуже обережно, через що, до речі, і помолодшав. Але для фінального випробування йому потрібен був піддослідний. І зовсім випадково до його дому прийшов ГГ. Рішення було прийняте швидко. Чому він катував ГГ? Наніти реагували на адреналін, ефективніше розповсюджувалися клітинами тіла і виконували свою програму. Так, адреналін можна було б купити якось, але вчений боявся, що його якось відстежать. Повторюся, він вважав, що робить благо, а страждання, піддослідного - ну, так йому ж потім буде краще, ящо все вдасться.
Слідчий.
Це не моя насмішка над поліцією, просто хотілося показати, що для когось людські проблеми менш важливі, ніж показники його роботи, ніж звітність і т.д. Я не хочу сказати, що всі поліцейські (чи медики, чи будь хто) такі, зовсім навпаки, але буває. Також, дії слідчого - це фактор непереборної сили, що впливала на ГГ, не даючи йому можливості оговтатися.

Основна ідея.
Не завжди ми контролюємо своє життя. Не завжди на нас чекає щось хороше. Не завжди ми розуміємо те, що з нами відбувається, бо дивимося лише з власної точки зору. Ну і не завжди можна сказати однозначно про наслідки будь-якої події: позитивні вони чи негативні.

Ще раз дякую Вам,пані Пташко за розбір твору, а всім іншим коментаторам за їхню увагу. Ви робите мою творчість трошечки кращою. Принаймні, я на це сподіваюся

Удачі вам, авторе!

Блин, вот нет у меня этой менюшки выбора и все, придется отвечать с дежурного.
Нет, зомби это переходная форма от людей, к людям версии 2, чтобы вирус-редактор распространился максимально быстро.
Спасибо за голос) Третий рассказ\часть завершает основную мысль о переселении душ и единстве всего живого (по крайней мере разумного живого) во вселенной.

Дякую за відгук! Ваші зауваження обовязоково врахую. З фокалу важко не вибиватися, особливо у дедлайні.
Чесно кажучи, була готова до більш розгромного розбору.
Ще раз дякую. Рада, що сподобалося.

Спасибо за разъяснения!

Щасти!

Автор, позволю себе подсказать - на правах новичка, точно так же мыкавшегося по форуму пока получилось: для того чтобы появилась менюшка выбора под каким именем отвечать, нужно сначала авторизоваться: там вверху страницы есть или "Вход" или "выход (форумное имя ваше)". Если форумный ник вверху страницы не указан, то нужно выполнить "Вход" и авторизироваться - и вот после этого появляется меню выбора ника при комментировании.

О, бачу, тут аналізують конкурсні оповідання! Тоді стримую тремтіння і пропопую і своє: http://rbg-azimut.com/contest/story.php?id=2488

Це зовсім не страшно )))
ak026 "Нове життя Урсули» - N'10

У мене на роботі раптом вийшло багато роботи. Але я встигну всім написати, не хвилюйтеся!