Дуже дякую за відгук!

Щодо ком, то каюся, попрацюю над повторенням/вивченням пунктуації. З русизмами теж постараюся розібратися.
Щодо зауважень по сюжету, то схоже я зміг вас заплутати і це не дуже добре

Безземельний велет звернувся до шелерів, щоб вони допомогли йому зустрітися зі старим власником замку і він міг кинути виклик, бо старий власник, всупереч традиції, уникає викликів. Ще й уникає досить активно - на вхідній брамі висить дзвін (предоад - такий, що розвіює магію), а стіни охороняють гайдуки з піками і гарматами.
Шелери вигадують і реалізовують план, як провести велета. Вони створюють ілюзію велета, який нібито видерся за допомогою кішки Ключ-Від-Гір (насправді - то була ілюзія створена Гривою), а гайдуків оточили сферою, щоб вони не бачили, що відбувається.
Після цього, єдиними захисниками залишилися гармаші, але без підтримки піхоти, вони не змогли затримати велета Жердину. Той спокійно минув «засліплених» сферою гайдуків і піднявся до замку. Там Жердина довідався, що велет-феодал давно помер, а його дружини у змові зі старостою приховували цей факт.

Щодо зверх’ідеї, то я планую написати цикл оповідань із цього всесвіту, а конкретно це оповідання мало за мету продемонструвати читачам винахідливість шелерів. Саме тому й результат подано відразу і використано зворотню композицію.

Абсолютно согласен, что реальная ценность - это жизнь. Но это когда всё хорошо! Жизнь может обесцениться перед лицом реальности.

Ось не знаю, що таке "закодоване православ'я", бо взагалі атеїстка. Вважаю, що обрана вами тема автоматів як фант. припущення цікава й без релігійного наповнення.
Ще раз бажаю успіху на конкурсі!

Вот в таких ситуациях и проверяется человечность героя.
Спасибо за беседу! Удачи вам!

009 "Заради малого"

Слабый рассказ легко ругать, а сильно сложно хвалить. ))) Ваш рассказ один из лучших на конкурсе. Помимо серьезной идеи текст хорош стилистически. К сожалению, немногие авторы обращают внимание на лексику героев, на речевые характеристики, психологическую мотивацию. У вас все это есть. Я не нашла сцен, провисающих с точки зрения конфликтов. Читается, як то кажуть, одним подихом. Из мелочей царапнуло только имя – Тоха. Ганс, Софи, Ник – это все имена «из одной корзины». И вдруг Тоха.
Единственное, что показалось не совсем убедительным в сюжете – смерть Лилиан. Ведь это произошло с молчаливого согласия Софи. Значит, Софи разделяет вину в полной мере с остальными участниками шайки. А тянет ли она на такую злодейку? Не знаю.
Может, достаточно было оставить Лилиан в финале на волосок от смерти, в коме, с неясным исходом. А может, автор и прав.
Мне бы хотелось, чтоб этот рассказ занял одно из призовых мест, чтобы уж с гарантией. ))) Хотя могут и чернуху увидеть в тексте, которой тут нет.
Интересно, кто вы.

Бажаю удачі!