– Та я студент університету, що ген там за лісом – проводив експеримент, – почав видумувати Данило.
– І що це за такі брудні експерименти у тебе? Поглянь на свою куртку. Та й схоже, що ти мені не все кажеш. Говориш, що заблукав, а де університет знаходиться, значить знаєш? – з підозрою у голосі промовив незнайомець. – Ну гаразд, заходь.

Успіху в конкурсі!

нецікаві оповідання

Вибачте, що змусив нудьгувати.

Я дуже перепрошую, якщо на далекій планеті біологія та теломери подібні на Земні (нехай, автор так бачить) - то чому садист науковець робить експерименти на людях а не на мишах? Механізм той самий. Тобто ніякого "добра" нема, навіщо вбивати людей я не розумію.
Ну й, відповідно, без відповіді на це питання зникає і головний конфлікт твору

Ем?? Я зрозуміла, що ректор робить на людях, бо потрібне людське ДНК чи т.п. Як миші можуть врятувати людиноподібних істот?

було би цікаво почитати про механізм теломерів, як саме гіпотетично вдалося ректору домогтися, щоб вони залишалися сталими при поділі, але я так розумію, ваше оповідання більш на головне місце ставить питання: чи варте життя одного життя мільярдів?
Удачі на конкурсі!

Коротше, логіки твору я не бачу. і навіть придумати не можу.

Про механізм збереження теломерів ідеї були, але при такій структурі оповідки не зрозуміло куди цей опис втулити. Репліка хлопця, де він багато чого пояснює, і так завелика.

Він синтезує клітини, де теломери не скорочуються з кожним поділом, а залишаються сталими, це дозволить організму не старіти. Але після вилучення таких клітин, організм носій помирає – це пояснює зникнення людей .

Успіху на конкурсі!