Так, із дахами якась халепа. Зараз важко збагнути, як буде краще, поміркую.


Ага. Навіть спочатку був епізод, де Мамай ховає вбитих, але потім та сцена загубилася.
Треба трохи виправити.


Ні, якось підсвідомо вийшло. Малося на увазі, що це антрацит. Його, якщо помацати, не дуже й вимажешся. От польське вугілля ще як маже руки ))). З власного досвіду знаю.
Але як деталь це може гарно зіграти. Дякую!


Щиро дякую вам, Владо! Успіху навзаєм.

Та й грець із нею, з фантастикою!
За душу ж бере.
І Україна не як ненька за шаблоном, а як наречена - це круто!
Плачу.

Привіт від полтавського куреню!

Гарно. Чіпляє, що й треба було довести .

Юлес, ЧучундрУА, щиро дякую.
А от "Плине кача" слухати не можу, як і "Біля тополі", наприклад. Сумно.

Добрий день, авторе.
Отже, козацька міфологія з алюзією на сучасність. Добре, навіть дуже добре.
Кожен нарід створює свої власні міфи, які, як добрий цемент, на емоційному рівні скріплюють його національну ідентичність.
Дух важливіший за історичну достовірність.
Мамай, Степан Чапля - невмирущий дух вільного козацтва;
Шубін - патріотичний дух Донеччини;
Забуга, який загинув, але зберіг, - УПА;
Андрій Подоляка - молода Українська Армія;
сотник Яків Дрозд - винахідливий вояка, на яких тримається військова справа (не всі Дрозди такі круті вояки, але добре, що є справжні ).
Не стану приховувати: трохи розчулився, коли читав. Сердечно написано.
Красно дякую.
Бажаю першого місця на конкурсі.

Дякую, Валентине. Немає слів.

Спочатку за назвою "Невмирущий" подумав, що буде про Чахлика. Виявилось: про Мамая. І то є добре. Потрібно змінювати стереотипи. Які часи - такі герої. Будемо сподіватися, що настануть кращі, і Мамай зможе відпочити до наступної скрути. Хоча так хочеться надіятися, що вони коли-небудь, ті скрути, нарешті, закінчаться.
Успіхів на конкурсі!

Щиро дякую, Прокрастинаторе. Будемо сподіватися. Вам також успіхів на конкурсі.

Этот рассказ мне будет сложнее всего оценивать.
В нем нет ни эротики, ни фантастики в традиционном понимании, а машинный перевод не позволяет оценить язык.
Кроме того, это самый украинский рассказ, что хорошо для украинской аудитории, но затрудняет сопричастность остальных.

Згоден, еротики немає. Але до чого вона в оповіданні, яке присвячено часам Запорозькій Січі? Обрана зовсім інша тема, і це також за правилами конкурсу.
Щодо другого поставленого вами запитання - містика і фентезі, як відомо, є окремий випадок фантастики. Взагалі що воно таке – ця фантастика? На мою думку, це звичайний літературний фортель, який дозволяє авторові під іншим кутом побачити реальність. І все. Чи ви вважаєте, що Шубін реально існує? Хоча, хто його знає, може й існує.
З точки зору фентезі те, що відбувається в оповіданні, можна назвати ініціацією чародія або чаклуна. Не завадить і ближче познайомитися із фігурою Козака Мамая, із тим, що він собою втілює. А втім, це на вашу волю.
Дякую за щирий відгук.

Последний непрочитанный рассказ и не могу никак дочитать. Странно. Напомнило "Рубеж" Валентинова, который я тоже несколько раз пыталась осилить и не смогла, ну очень нудно. А вроде всё там в порядке.. И у вас, Автор, тоже... Ну вас я всё равно дочитаю, не переживайте.

Як вам допомогти, пані Фурзікова?

Извините, коллега, может, я не в том настроении читаю. Может, "не мое". Может, тараканов у меня в голове чересчур. Вот есть "Людолови". Есть "Чорна рада". Это если про казаков и Украину. Им верю, что ли. А в рассказ поверить не получается. Какой-то он... слишком гладкий, что ли. Все герои - молодцы, ни одной отрицательной черты. Все очень... канонически, что ли.
Вот былины были - там что ни девица - то "красна", что ни молодец, то "добрый", жанр такой. И ничего нового не придумаешь, не добавишь, можно только известные элементы перетасовать, чтоб получилось условно новое. Даже невеста - Украина откуда-то из этого же ряда, как кажется.
От рассказа какое-то такое же ощущение.
Может, смотрел не туда или думал не о том, когда читал.

Дякую за відгук.

Вітаю, Птице!
Ви мене вразили! Пробачте, не очікував