Яке саме життя втрачає людина? Оті страшні, інколи маразматичні, бездумні, але все одно мабуть болючі передсмертні хвилини, години, дні, роки...? Чи вона миттю зістарюється на проданий час?

І чи платні запити до неї? Він міг, замість розслідування, сісти і задовбувати її питаннями, дізнаючись ціну й значимість кожного?

Але дивна метафізика, відкрите завершення і незакрита тема монети – так і зоставили його у якомусь болісному, нездоровому стані. Як у тих дітей, що в ямі...

Це рідна для автора мова, і від того, що вам так не здалося, автору сумно.

Прошу прощения. Ради Бога, извините.
Не хотела вас смутить или обидеть. Просто некоторые обороты показались русизмами (или неудачным переводом с русского).
Мне стыдно.

Отже, якщо я правильно зрозумів, то, наприклад, 20-30-40 річний продавець часу так і залишається 20-30-40 річним?
Стан здоров’я не змінюється?
Просто решту життя запресують у коротший термін?
І старіння і/або прогресування хвороб стає швидшим?

А можна ж купити і покращення здоров’я? Чи й взагалі молодість?
От, припустімо, людина хвора і мучиться. Або безробітна, або бідна, або робота нецікава...
І монетка обіцяє що так буде ще років... 50!

Невже не вигідно купити краще життя за 25 з тих моторошних 50?

Так само і в оповіданні.
Щоби втрата ГГ була зрозуміла, потрібна інфо про його:
* статки (в роках життя);
* здоров’я;
* залишкова тривалість життя (її монетки мали би повідомляти безкоштовно, чи незадорого, чи як?)

Я так поняла, что это фэнтази и вы тщательно работали над миром.

Возможно, ошибся.

Помилились.