РБЖ-Азимут :: Просмотр темы - ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі

– Агов, ти мене чуєш? – пам’ятник підійшов до мене і смикнув боляче за плече, аж піднявши на ноги. Я здавлено видихнув:
– Чую. А ви – хто?

Щоправда, на тому тижні якийсь двоє субчиків хотіли відчикрижити довбешку.

Після такої розповіді мене, в кращому разі, направлять до психотерапевта.

...поки в парку не поставили безкоштовну точку Wi–Fi, ці знання доходили до мене уривчасто через розмови людей, які прогулювались навкруги. Передбачаючи твоє питання, поясню, що кремнієвий мозок у представників моєї раси уловлює електромагнітні хвилі напряму.

– Посидь вже. Досі по ним валандатися. Взагалі, підмітив одну спадкову закономірність. Навіть залежність місцеву. Біля мене зачате вже третє покоління. Ось незрозуміло – цій родині деінде чому медом не намащено?
Я почервонів, ось це так подаруночок від дочки на день народження. Нічого не скажеш. Мабуть, треба переїхати в іншу місцину, щоб така ж доля не спіткала меншу дочку.

Автор:	Администратор [ 16.04.2017 18:17 ]
Заголовок сообщения:	ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Обсуждение рассказа ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі

Автор:	Юлес Скела [ 17.04.2017 19:50 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Цікаво, з гумором Але якось вже занадто поверхнево. Та це лише ІМХО. Успіху на конкурсі!

Автор:	Док [ 17.04.2017 20:22 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Весела історія. Добре, що до мене в 42 пам"ятники не чіплялися - а то хто знає, чим би зараз займався і яким був світогляд Про можливості фотосинтезу у кам"яного прибульця міг би посперечатися, але не бачу змісту - оповідання вочевидь не НФ. За приємне чтиво дякую Успіху на конкурсі!

Автор:	Графоман Кузьмич [ 19.04.2017 17:15 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Спасибо, давно так смешно не было!

Автор:	Наталия Это [ 19.04.2017 19:00 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
У меня переводчик сломался и текст монолитом показывают... Потом еще раз попробую посмотреть.

РБЖ-Азимут http://rbg-azimut.com/forum/

ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі http://rbg-azimut.com/forum/viewtopic.php?f=117&t=3273	Страница 1 из 2

Автор:	Искатель [ 20.04.2017 12:03 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Идея забавная, юмор присутствует. Сильного следа после прочтения не оставляет, но читать весело и приятно Спасибо за настроение и удачи на конкурсе.

Автор:	Солнечный зайчик [ 21.04.2017 16:34 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Хороша ідея! Подача також сподобалась! І гумор! А ще, в оповіданні, не зважаючи на жартівливу атмосферу — піднімається така серйозна проблема, як пошук змісту життя. І дається відповідь, яка буде доречною не тільки для інопланетних кремнієвих істот. Що також є великим плюсом. Вважав би за честь особисто міцно потиснути руку авторові і побажати доброго здоров'я та подальших творчих успіхів! Я вболіваю за вашу історію!

Автор:	Чернідар [ 22.04.2017 17:48 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
По моєму щодо вайфаю -зайве. Решта - нормальна гумореска для журналу "крокодил"

Автор:	Галина [ 23.04.2017 11:44 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Забавна історія. А що? Це наша відповідь трансформерам! Так тримати! Удачі на конкурсі!

Автор:	Автор ae025 [ 25.04.2017 21:13 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Спасибі всім. Дуже приємно. Вибачте, що лише отак відразу всім відповів )

Автор:	Ліандра [ 26.04.2017 09:42 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Вітаю авторе! Ідея оповідання досить цікава! Чимось асоціюється із оповіданням, яке у підлітковому віці залишило у моїй душі глибокий слід - Встреча во времени, Росоховатського - http://books.rusf.ru/unzip/add-on/xussr ... 31.htm?1/3. Добре, що у вас не все так трагічно. Дякую за гумор, читати було приємно посмішка не сходила із мого обличчя)). Особисто я люблю оповідання більш динамічні, і щоб конфлікт був яскравішим, або хоча б був))), ну і щоб в душі зачепило, спонукало до роздумів, а не тільки посміхнуло. Не сперечатимусь із Сонячним зайчиком, що в оповіданні піднімається питання змісту життя, але для мене це питання наразі не актуальне))))) На даний момент всі мої "змісти життя" активненько тріпають мені нерви - хто дитячими капризами, що дедлайнами і нудною редактурою, і т.д. Успіху.

Автор:	Автор ae025 [ 26.04.2017 19:52 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Ліандра писал(а): Вітаю авторе! ... Успіху. Спасибі, Ліандро! Дуже цікаве оповідання! Жаль, що я ще до цих пір не прочитав усі твори Росоховатського. Коли складав своє оповідання, то більш орієнтувався на "Статуї Лонжевена" та Кам'яного Філософа із "Поррі Гаттера". Конфліктів мені вистачає в житті, тому хотів абстрагуватися від них повністю. Але якщо що, то заявку на "конфлікт" оповідання в наступному конкурсі прийнято

Автор:	ТанцующийНаГрани [ 27.04.2017 00:18 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Вітаю, авторе. Довжелезний монолог, ніякого конфлікту, тому читати не дуже цікаво. Але як гумореска – добре. Хоча... Вони що, чекали десятки мільйонів років і лиш тепер будуть розробляти план порятунку Всесвіту?)

Автор:	Автор ae025 [ 28.04.2017 00:20 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
ТанцующийНаГрани писал(а): Вітаю, авторе. І Вас вітаю, читачу. Дуже радий, що відгукнулися. Не зміг донести своєї думки, що "Кам'яний Філософ" виявився піонером в своїй расі, що першим серед своїх додумався до того, що треба розробити план порятунку Всесвіту. Вибачте, будь ласка.

Страница 1 из 2	Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group http://www.phpbb.com/

Автор:	Угрюмый [ 09.05.2017 11:54 ]
Заголовок сообщения:	Re: ae025 Пам’ятник, який сидів сам по собі
Цитата: Навіть парочок, що вічно цілуються, ніде видно ні під яким кущем. "ніде НЕ видно"? "не видно під жодним кущем"? Цитата: – Агов, ти мене чуєш? – пам’ятник підійшов до мене і смикнув боляче за плече, аж піднявши на ноги. Я здавлено видихнув: – Чую. А ви – хто? Не уверен, что прямая речь оформлена правильно. Цитата: Щоправда, на тому тижні якийсь двоє субчиків хотіли відчикрижити довбешку. Якиїсь? Якісь? Цитата: Після такої розповіді мене, в кращому разі, направлять до психотерапевта. Може, психіатра? Це не тей саме. Цитата: ...поки в парку не поставили безкоштовну точку Wi–Fi, ці знання доходили до мене уривчасто через розмови людей, які прогулювались навкруги. Передбачаючи твоє питання, поясню, що кремнієвий мозок у представників моєї раси уловлює електромагнітні хвилі напряму. Если он ловит электромагнитные волны, то почему только из разговоров людей? Радио, телевидение? Цитата: – Посидь вже. Досі по ним валандатися. Взагалі, підмітив одну спадкову закономірність. Навіть залежність місцеву. Біля мене зачате вже третє покоління. Ось незрозуміло – цій родині деінде чому медом не намащено? Я почервонів, ось це так подаруночок від дочки на день народження. Нічого не скажеш. Мабуть, треба переїхати в іншу місцину, щоб така ж доля не спіткала меншу дочку. Может, "годі"? И не очень понял: почему герой принял эту инфу на свой счёт? Это его родители сообщили ему, где его зачали? А он решил сделать это семейной традицией, и старшую дочку зачал тоже здесь? И младшую? А теперь недоволен, что его внуки тоже зачинались тут? А почему он этим недоволен? Или я просто ничего не понял? (что вполне возможно Цитата: – Так, юний ксенобіологе, тобі самому не гидко? Почему "юный"? Если у него как минимум две дочки? Или с т.з. памятника, которому до фига миллионов лет, "юный"? С уважением.