РБЖ-Азимут
http://rbg-azimut.com/forum/

013 Пасажири
http://rbg-azimut.com/forum/viewtopic.php?f=116&t=3218
Страница 2 из 2

Автор:  Галина [ 01.02.2017 16:11 ]
Заголовок сообщения:  Re: 013 Пасажири

Не удаётся сразу понять и переварить. Немного, на мой взгляд, затянуто.
Но это лишь мое мнение. Удачи на конкурсе!

Автор:  Володимир [ 02.02.2017 19:48 ]
Заголовок сообщения:  Re: 013 Пасажири

13

Дивно.
Передусім, я вже знаю старе укр. подібне оповідання. Хлопець їхав Києвом у трамваї (чи тролейбусі?) Занепокоївся, коли зійшли з маршруту. Почав вириватись. І отямився вже в реанімації. Спокійні, звісно ж померли. Чи мо лишились в комі?
У цьому оповіданні початок дуже схожий. Але їдея вже протилежна – не треба смикатись (і супермен всіх врятує)? Характерно для суч.світу. :)
Мене дежавючило, але читав швидко. Втім, у даному випадку не знаю напевно, чому саме. Чи таки цікаво, чи шукав розбіжності?

Прикро, що тема роз-двоєння-троєння... особистості не розкрита ширше. І чим воно погано/добре? Бо хоч і часто показують у фільмах, але все одно дивно й незрозуміло. А після Джима Кері – то й взагалі лише смішно. І в цілому: ця хвороба – схожа на фікцію, бо важко уявити життя людини (за межами "спецзакладів"!), якщо вона забуває величезні його шматки... Складно ж буде. От якби можна було вмикати найвідповіднішу ситуації особистість, то було би вигідно, і еволюційно доцільно. Зручно ж: скинути неприємності на того, кому вони заіграшки і просто спостерігати... Та це ще й відповідатиме духові часу! :)

Але так як є – проблема оповідання здається надуманою.
І сюр.завершення її не рятує. :)

Автор:  Ліандра [ 08.02.2017 17:22 ]
Заголовок сообщения:  Re: 013 Пасажири

Вітаю)
Изображение

Автор:  Стебловский Дмитрий [ 09.02.2017 09:58 ]
Заголовок сообщения:  Re: 013 Пасажири

Ліандра писал(а):
Вітаю)
Изображение


От спасибі)

Автор:  Стебловский Дмитрий [ 09.02.2017 10:01 ]
Заголовок сообщения:  Re: 013 Пасажири

Дякую всім, хто витратив час на моє оповідання, хто залишив коментарі і допоміг мені стати кращим.

До речі, адмін наголосив, що тексти, запрошені до публікації, слід відредагувати з урахуванням зауважень коментаторів, а рекомендації Сильно-Грамотного й взагалі використати в обов'язковому порядку.
А до мого тексту він не дійшов. Так що прийдеться своїми силами)

Автор:  Володимир [ 03.07.2017 10:48 ]
Заголовок сообщения:  Re: 013 Пасажири

Володимир писал(а):
13

Дивно.
Передусім, я вже знаю старе укр. подібне оповідання. Хлопець їхав Києвом у трамваї (чи тролейбусі?) Занепокоївся, коли зійшли з маршруту. Почав вириватись. І отямився вже в реанімації. Спокійні, звісно ж померли. Чи мо лишились в комі?
У цьому оповіданні початок дуже схожий. Але їдея вже протилежна – не треба смикатись (і супермен всіх врятує)? Характерно для суч.світу. :)
Мене дежавючило, але читав швидко. Втім, у даному випадку не знаю напевно, чому саме. Чи таки цікаво, чи шукав розбіжності?

Прикро, що тема роз-двоєння-троєння... особистості не розкрита ширше. І чим воно погано/добре? Бо хоч і часто показують у фільмах, але все одно дивно й незрозуміло. А після Джима Кері – то й взагалі лише смішно. І в цілому: ця хвороба – схожа на фікцію, бо важко уявити життя людини (за межами "спецзакладів"!), якщо вона забуває величезні його шматки... Складно ж буде. От якби можна було вмикати найвідповіднішу ситуації особистість, то було би вигідно, і еволюційно доцільно. Зручно ж: скинути неприємності на того, кому вони заіграшки і просто спостерігати... Та це ще й відповідатиме духові часу! :)

Але так як є – проблема оповідання здається надуманою.
І сюр.завершення її не рятує. :)



Знайшов...
Цитата:
Тролейбусом до Хрещатика
Бережний Василь
...
Талона водійка не дала, і Льоня подумав, що їй саме не можна полишити кермо. Авжеж не можна — ва-гон різко хитнуло в один, потім у другий бік. Поглянув у вікно — промайнула колонада стадіону "Динамо", і тролейбус повернув на Петровську алею, он уже на тлі неба чорніє арка пішоходного мосту…
Аварія? Мабуть що так, бо тут же тролейбуси не ходять, тут немає лінії…
— Що сталось? Мені треба на Хрещатик! — скрикнув Льоня, але голосу свого не почув.
А водійка, певне, почула, бо швидко, всього лише на мить повернула голову, хльоснула хижим поглядом і зловтішно посміхнулася. Пасажири сиділи, як і раніш, незворушно, тільки похитувались синхронно з вагоном. їх, здається, не обходило ніщо: ні оця шалена водійка, ні маршрут.
Льоня ніяк не міг второпати ситуації, наче був оглушений. Добре ж бачив, що тут щось не те, що це якесь божевілля, що треба негайно вискакувати з цього вагона, бо він от-от розіб’ється, але не міг зрушити з місця свого обважнілого тіла.
А вагон справді зійшов з асфальту і, ламаючи кущі та дерева, котився схилом униз, у прірву, де широкою смугою темніє Дніпро…
— Двері! Двері! — закричав Льоня. — Відчиніть двері!
Жінка ще дужче ущепірилась в кермо, і Льоня побачив, що її тіпає сміх. Тоді він підняв руку, щоб повернути запобіжну ручку вгорі, над самими дверима. Досить штовхнути її, як двері відчиняться, а тоді… Але вагон так хитало, що ніяк не можна було вхопитися за ту ручку… Посував долоню по стіні — ось-ось вхопиться, та вагон кидало з тераси на терасу, і рука відскакувала. Перед очима миготіло зелене віття, тролейбус летів донизу з великою швидкістю, але темна смуга Дніпра не ближчала. Може, він ще встигне відчинити ці кляті двері?
...
http://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=10314

Автор:  Стебловский Дмитрий [ 07.07.2017 12:18 ]
Заголовок сообщения:  Re: 013 Пасажири

Володимир писал(а):



Знайшов...


Нічого собі)
Дійсно дуже схоже))

Автор:  Вадим Панченко [ 22.10.2017 12:45 ]
Заголовок сообщения:  Re: 013 Пасажири

Все на щось схоже. Колись я подібне оповідання про метро читав. Нажаль, автора не пам'ятаю. Американський чи англійський.

Страница 2 из 2 Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
http://www.phpbb.com/