Ну не 80, хорошо, но 60, не меньше.

Рассказ отлично написан. Но ГГ умер? Я так поняла, что нет. И если умер, то за что вы его так? Что он такого сделал? Смысл в чем?

Яке ж хороше у вас оповідання. Претензій абсолютно ніяких, написано дуже добре. А як же майстерно тут уживається фантастика і реалізм звичайно життя сторожа. Фінал змусив посміхатися.
"Творіть добро і повернеться воно до вас сторицею!"
Дякую автору.

Написано хорошо. И история хорошая, но чего-то мне не хватило. Кажется, что рассказ длинноват, что есть лишние детали... Может быть все из-за того, что я не люблю подобные рассказы.

Спасибо большое, Карусель.
Нет! Он не умер! Никто не умер! Вы уже третья, кто так думает... Что-то не так в финале.

Ну... да.
Это вам спасибо!

Да, мне тоже так казалось, не без этого. Но что вот теперь.
Спасибо!

Добрый день, автор!
Буду краток. История простая, жизненная, для любого понятная, близкая. Если поискать, можно к чему-то приколупаться, с чем-то не согласиться. Всегда потом оказывается, что там-то и там-то можно подправить, сделать получше. А ещё поди всем угодить!
Моя оценка будет высокой.
Удачи на конкурсе!

Дуже сподобалось. Від мене гарантовано найвищий бал.
Оповідання близьке мені до душі.
Пазл склався. Від початку не було ніяких незрозумілих моментів. Була інтрига, було передчуття, але було дуже цікаво як автор вивернеться.
Особливо потішила проблема вибору, що постала перед герем. І чомусь здаєтся, що якби він дійсно пішов по одній із доріжок то втратив би когось, а так все склалось якнайкраще. Фінт із дівчинкою що принесла гроші - шикарний! Аплодую стоячи і до болю в долонях!
Все налагодилося і це круто! За це окрема вдячність!
Це оповідання захотілося перечитати ще не раз!
Успіху на конкурсі!

Око за око. Безжалостное мироздание, как Шейлок у Шекспира, каждый раз вырезает у ответчика всё больший «кусок мяса» из души. И, несмотря на то, что рассказ написан мастерски, идеей своей производит гнетущее впечатление. Надеюсь всё же, что вселенная умеет прощать

Не можна. Він тепер не заспокоїться. Адже своїх спас. Але знає, що у чужих буде біда. У всіх тих, кому він колись поміг в майбутньому, але котрі не матимуть вже до кого прийти.

Так і обрисовується продовження-епілог.
Тільки герой вийшов з лікарні, як кинув всі приробітки. Жінка його не розуміла, нащо йому йти сторожем у глушину. Але герой каже: "Так треба", і вона йому вірить.

Знову приходить чоловік середніх років з великим кошиком.
- Ви трохи забарилися. Правда, в лісі майже ні одного цілого рижику? - питає герой. Та це вже його зовсім не гнітить. - Йдіть, у вас все буде добре, а двері вам ні до чого, - проводжає він чоловіка.
- Залишилися лише одна, - посміхається герой. Але попереду саме найважче. Потрібно не тільки врятувати улюбленця дівчини. Треба вмовити її повернутись в минуле. І чомусь він вірить, що вона врятовує його ще раз. Чи вірніше, знає.

Вибачте за графоманський фанфик)

Очень рад, что понятная история.
Спасибо!

Ура! Спасибо.

Неправда ваша. Нет здесь никаких гнетущих идей. Спасибо за отзыв.

Захотелось ответить коллеге по поводу Сторожа от себя (не от автора).
Нет в обсуждаемой работе "око за око" и "безжалостного мироздания" - нет. Есть закон равновесия: если где-то прибыло, значит где-то убыло. Но...Прощать - человеческое понятие, к Вселенной оно не подходит. Вселенная умеет находить гармонию, равновесие. В рассказе всё это есть, и никто там не умер.

То же яйцо, вид сбоку.


Так это пока не умер, а дальше всё - ловушка захлопнется.

В хорошей работе Автор оставляет право Читателю "дорисовать" то, что тот хотел бы видеть. Разномнение от разных читателей - нормальная вещь. Я могу говорить только о своём персональном видении. А оно такое:
Пройдя между дорожками и покинув сторожку, ГГ разорвал тот круг причин и следствий, в который попал. По логике сюжета, ГГ возвращается в обычный, знакомый нам мир отсроченных причинно-следственных связей на нематериальном плане бытия. Кароч, дальше - как у людей. Если у Автора герой жив - значит жив. А нет - так "рисуйте" себе, что хотите.
Спасибо за интересную дискуссию.