За ці роки чоловік не раз натрапляв на групу мандрівників, які не туди звернули

коли взрів новачка теплиці. – скільки зим, скільки зим!

посміхнувсь Степан. – я і сам би радий

Найда відв’язав палиці і акуратно склав їх долі, Яків допоміг зняти рюкзак

чого-доброго

Доказів гибелі немає

Яків загорнув залишки сухарів, погасив консервну «свічку» і сказав, - ходімо.

Я тебе де-з-ким познайомлю.

Людським очам потрібен час, щоб адаптуватись від білосніжних безкраїх просторів до тісного темного приміщення

Але все що знаю, можу повідати.

Це питання відкрите.

повірити в це було важко, але Степану Найді нічого не лишалось.

потиснув руку Найді і продовжив. - Але і я так

Так Яків зголосився допомогти.

- Степане! – кричав Яків, - поглянь!

Підсушим одяг розрахуємось.

та йди собі доброю дорогою звідки прийшов.

Дорога до можливого лігва була не легкою і довгою.

Степан повністю виснажився і дуже замерз.

Забрався в ущелину, де доводилось прокидати перед собою кучугури

Йому снився Іванко, сонце і тепло.

Часом чоловік дивувався на що здатен людський організм

Ось і воно –лігво!

Степан дістав ножа, рюкзака і все зайве, що заважало б йому, лишив біля входу.

і тільки дужче стрискав рукоятку.

Найда пригнувся і прокрадався далі

Почувся звук удару об щось металеве – він наступив на щось.

Куди він веде і звідки він взявся у лігві звіра?

З-заді нього стояв чоловік

жовті від тютюну зуби, - ніякого Кригозвіра не існує

В цей же момент пролунав вистріл

Кхе-кхе…Так

В теплиці Найда велів Якову слідкувати за цим пройдисвітом.

Нехай відпочиває, коли прийде до тями

Версія з Кригозвірем

Друзі пригнули в люк

Коли Степан летів його подих забило

Краєвиди нагадували звичайнісіньке містечко, тільки більше без зими. Було літо.

Ви напевно Степан?

Місцеві розповіли, що, виявляється, існує ця місцина

треба доправити сюди кожного мешканця теплить.

Неплохой рассказ, но действительно мало эмоций вызывает. Переживания бы оживили его немного.