І котел, і аудиторія, і все місто. Атомну бомбу професор побудував.


А от і ні, це не я.

ЗІ: І за пісню дякую. Тільки сумно все. Там джельсамін просто вбивають. Не так давно одного такого...
Тому і немає в мене в оповіданні нікого схожого. Бо його або вбили б, або у разі перемоги - Ви б знову сказали, що це казочка, що так системи не знищують. А я не хотів ані героя вбивати, ані казково брехати.

Удачи на конкурсі!

А я б у казку повірила!

Будемо сподіватися, що він помилився в розрахунках.

А от ви!

Будь-ласка, подивіться і до "Місії"

Обов'язково подивлюся, шановний авторе!
z012-№12
Щасливий квиток витягли!

Щасливий квиток це №13... Птахо, будьте ласкаві і мене ж...

Ось він. Розпишіться у відомості, будь ласка.
z008 - №13
"Дневник стажёра"

Сила думки
z031

А от у нас в Літературному була хороша викладач філософії. Ольга Вячеславовна Зайцева. Вона і зараз працює. Зайцева так, наприклад, пояснювала теорію стоїків:
«Вот я люблю селедку. Но я не буду ее есть. Именно потому, что люблю».
І на іспиті пропонувала вибрати тему, яку студент краще знає.
Так що в мене хороші враження від філософії. І п'ятірка в дипломі. Хоча від оселедчика з цибулькою - не відмовлюся.

Сідайте, шановний таємничий авторе, я вам теж іспит влаштую. Питання будуть такі.
Чому викладача зовуть Антоном Павловичем? Відразу згадується Чехов. Але для сюжету це не грає ролі.
Чи так важливо, що Стрьомний викладає саме філософію? Це теж не обіграно. Але ж можна було пов'язати здатності Стрьомного з однією з філософських теорій або релігійних напрямків. Цікаво б вийшло обґрунтувати телекінез роботами Миколи Кузанського, а пiрокiнез - вченням Заратустри.
Далі. Чому Антон Павлович довірився цим двом дурням? У нього ж, напевно, свой коло друзів та знайомих - і в інституті, і поза ним.
Коли про «заняття» викладача і двох студентів стало відомо іншим, реакція виявилася трохи дивною. Це ж наукова сенсація! А все звелося до насмішок й звинувачення в шарлатанстві. Навіть після «землетрусу».
Ну і фінал ви, авторе, вважайте, що не здали! Не вистачає якогось особливого повороту сюжету, несподіваного погляду на речі.
Загалом, приходьте з зачеткою (як буде зачетка українською?) на зимову сесію.

PS. Нічого не знайшла цікаво-музичного за філософію. Ось тільки «бендерівська» репліка зачотна!

http://www.youtube.com/watch?v=5B9uIESENEs

дякую за розбір! погоджуюся майже з усім - особливо припало до душі дочепити Кузанського й Ніцше. це буде класно.
не погоджуся з "дивною" реакцією студентів. дивного там нічого немає, бо всі звикли тільки їздити на викладачеві й "за людину не вважали". отже, знецінювали (з психології). за те, що АП всіх приструнити вирішив, зразу його поважати не почали. коли людина різко змінюється, як правило, оточення ще гірше напосідається, щоб забити в попередню модель поведінки - по Хвостецькому це тим паче помітно. а як знецінити людину, яка на якомусь відео показує свої офігітітєльні здібності? правильно, обсміяти і сказати, що то все фейк. ну або додумати, що ти володієш телекінезом, а в житті - лайно лайном. психологія - вона така.
зимову сесію із заліковкою прийду обов`язково, але з іншим твором))

RMZ-1550
z019

«Ларрі Гай, вітаю, відніні ві - учасник проекту».
А що за проект, невідомо. Що герої роблять на Місяці? Знаємо тільки, що Ларрі Гай добре справляється з роботою: «Гай, ваше завдання виконано бездоганно».
Перетворений Місяць - так, це фантастика. Правда, антуражна. Але мені, чомусь, Місяць шкода. Шкода, що він перетворився на планету офісів.
Мутно не тільки сьогоднішній день, а й минуле героїв. Вони ніби з різних сюжетів прийшли, з різних жанрів, і тягнуть оповідання кожен у свій бік.
Спочатку у нас класична офісна любов - морков. Блондинка просить допомоги досвідченого співробітника, він закоханий, і понеслося... Хоча й дивна якась білявка-блондиночка. «Бачив, як зненацька звузилися озерця і відчув як вони гострими пірогами врізалися в його зверхню поблажливість». Але закінчитися це повинно все одно добре - вони пройдуть через випробування, одружаться, і будуть жити довго і щасливо.
Ні! Офісна історія в місячному антуражі плавно перетікає в детектив з викраданням місячних тварин. Детектив цей Олівія і Ларрі успішно розкручують, главгад залишається з носом, без чарівних озіріксов. Здорово!

http://www.youtube.com/watch?v=p8-qgREaKuY

Але одне питання у мене, співаючої сумні пісні Птахи Сiрiн, залишається - чим озірікси харчувалися до терраформинга Місяця? Там же нічого не було гниючого. І як Стоун (або його керівництво з корпорації Панкс) здогадався про те, що озірікси омолоджують?
За законами детективного жанру недобитий главгад повинен битися з героєм в кульмінаційній сцені, де боротьба йтиме не на життя, а на смерть. В даному випадку з'являється не главгад, а якісь «люди в чорному». Шансів на порятунок немає. І тут раптом наша блондинка «Олівія вихопила бластер і почала стріляти в нападників». Авторе, звідки у неї бластер? Де вона вчилася стріляти? Олівія - агент спецслужб? І хто їй допомагав? «Звідкись вискочили ще якісь люди і підтримали її вогнем». Куди пропали ці люди потім?

http://www.youtube.com/watch?v=8C5NLfYdZaE

Епізод закінчується повною перемогою добра. Але навіть для прожженних шпигунів, якщо Олівія і Ларрі такими є, це стрес. Вони ж купу народу повбивали. Олівії потрібна медична допомога. А вони сідають у машину і збираються їхати в національний парк. А раптом там теж засідка?
Про те, що Ларрі поранений, причому дивною ебонітовою кулею, бажано було сказати в епізоді нападу. Занадто раптово виглядає. Але ще більше раптовий фінал! Виявляється, Ларрі - безтілесна iстота. І це новий заворот жанру. Від чистої фантастики в містику. Він помер, й полетів у космос, і при цьому продовжує оповідання як оповідач. Хто ж він?
«За кілька годин починалася його місія на Землі».
Він туди полетів народжуватися у Олівії? Я в повній розгубленості!

http://www.youtube.com/watch?v=yJc_5vWKYLs


Може, це все пародія? Але для пародії недостатньо гумору і сарказму. Я підозрюю, що сам автор не міг визначитися з жанром та основною темою оповiдання. Тому і назва така туманна - RMZ-1550.

Птахо Сірін, дякую!
Мабуть мені треба написати виправдання)).
Назва і суть проекту в оповіданні не грає ролі, а тому і не висвітлювалася.
А навіщо писати про минуле героїв, ту воно теж несуттєве. Більше того, якщо писати про минула ГГ, тоді те, хто він відкриється вже на початку, а цього, навпаки, не треба було допустити.
Власне герої різні - вона людина, а він ні. Так, тягнуть в різні боки, бо і життєві лінії, і місії у них різні. Попри те, волею випадку вони перетнулися.
А з чого видно, що саме ГГ закоханий? Якраз ні, він не закоханий. Лише вона, і то лише закоханість у неї на початковй стадії)).
Про озіріксів - а з чого висновок, що вони їдять тільки гниль? бактерії ж різні бувають))
Знав про омолодження, яка різниця звідки? не буду ж описувати несуттєві речі, а про омолодження це теж другорядне.
Далі. В нац. парку все було безпечно, про це теж є у тексті.
Так, з людьми в чорному - прокол, треба було пояснити, хто такі.
Дівчина вміє користуватися зброєю - а з чого видно, що ні? Ну так, треба було мені пояснити саме звідки - чи випадково покинутий пораненим супротивником, чи може люди в чорному їй дали).
Дівчина потребувала медичної допомоги настільки, наскільки їй її надав Ларрі - в оповіданні є про це.
А навіщо описувати про його поранення в епізоді? Це було б передчасним розкриттям карт. Та й не помітив він під час перестрілок, важливіші речі відбувалися, зрештою, у нього інші відчуття і рефлекси, адже він не людина. І хто сказав, що безтілесна?). Бути невидимим , або вміти переносити власне єство з тілесних оболонок , ще не означає бути безтілесним)). І не помер він. Невже це незрозуміло? О_о.. Якби інші коментатори не здогадалися, тоді б думала, що не так описала. Але бачу, що не зрозуміли не всі.
Щоб зрозуміти хто він, але більше для чого він на Місяці, треба уважно читати початок і середину - все за умовами конкурсу, як того бажали організатори: для того , аби зрозуміти, що й до чого, треба перечитати ще раз початок. Не дарма траса RMZ-1550 згадується і на початку. Для чого по-Вашому там вона фігурує, і чому ГГ затримався на Місяці? Адже правки у планах ГГ робив ще до його прибуття на місце праці.

Попри все, ще раз дякую!

Піду читати гілку оповiдання!