Обсуждение рассказа z031 Сила думки

ще не дуже обтяжений зароблянням на хліб насущний. - ну це, шановний авторе, у кого як.

Що ж до сюжету...

Згадалася своя учителька філософії. Та я філософію зубрила старанніше психології! А її "Ти у мене не здасиш!" моєму майбутньому чоловіку звучало досить зловісно. Свят-свят-свят!

Оповідання штибу: сталося якось - ну й сталося.
Що вдалося: передати атмосферу студентського життя. Не знаю як кого, а мене пройняло.
Хоча, людям далеким від студентства, щоденні турботи героїв можуть здатися трохи наївними і награними. Місцями навіть мені було нуднувато, а я студентську лаву покинула лише 5 років тому.
Іншим студентам обов'язково має сподобатися. Особливо тим, які можуть виступати прототипами героїв.
Мова хороша. Словниковий запас на рівні.
Трохи надміру зайвих деталей, що не стосуються сюжету, але я й сама таким страждаю .
Що не вдалося:
Герої нечіткі, однакові, змазані. Філософ найяскравіший, але і сам по собі тьмяний.
Трохи дивує мотивація хлопців - вони викладача недолюблювали, але чомусь вирішили допомогти, не зрозуміла мотивація викладача. Не віриться мені, що він довірився б студентам.
Хоча всяке буває і такий перебіг подій має право на існування.
І останнє у моєму списку, але не останнє за важливістю: слабенький сюжет. В кінці так і хочеться сказати: "Ну і що?"
Свого часу мені дуже допомогла "Технология рассказа" Веллера.

Фантазія у автора хороша, талант є. Працюйте.
Успіху!

Ліандро, дякую! Вже читаю.

Автор не гає часу .

Краще не гаяти, аніж гаяти

Взагалі непогано. Персонажам віриш. Проте деякі діалоги трохи натягнуті, виникає думка, що так в житті не говорять. Те ж саме з деякими висновками і думками головного героя.
Проте написано добре, читати цікаво. А правдивість приходить також з практикою)
Дякую, авторе.

Непогано написано, прочитала із задоволенням, але... Погоджуюсь із попередніми коментаторами: ну і що?

Дякую. Заміс у тім був, що, користуючи людей. можна поплатитися.

Уверенно держит автор перо, но этого мало. Нет горчицы в этом бутерброде истории и начинка сверху.

Рассказ удачный уже в том, что вызвал у меня эмоции. Пусть отношение главного героя (да что там, всей его группы) к преподавателю мне непонятно и неприятно, равнодушным читатель в моём лице не остался. А это хороший знак.
Но с другой стороны, эта история напоминает о том, какими бывают люди, и что доверять им чревато. Никто из героев не проявил своей хорошей стороны по отношению к человеку, который попросил беречь его тайну, от которой зависела его спокойная жизнь. Ну, ладно, ГГ пообещал никому не рассказывать. Но в общем его отношение всё равно немного... жестокое, что ли? Что-то я копаю слишком глубоко и, наверное, не в ту степь.
Читабельный, понятный рассказ. Но не моё, автор, не моё.

Удачи вам на конкурсе!

Дуже дякую за відгук. Правильно Ви копаєте і саме туди, куди треба. Саме таке "споживальницьке" ставлення і було лейтмотивом оповідання. Й ідея того, що користуватися людиною, знаючи про її слабкі місця, не є гуд.
Іще раз дякую!

Не сподобалась кінцівка (не в біологічному, а літературному плані), ну зовсім. Адже ті хто заслуговує на покарання, його не отримують, а знову потерпає викладач (як мені здалося нізащо).

Проблема з довірою та тими хто може з цього скористатись показані яскраво та життєво. Ідея і реалізація сподобались, хоча відверто не зрозумів одкровень викладача зі студентами.

Підняті певні дуже актуальні соціальні питання. Непогано.

Дякую.

Успіхів на конкурсі.

Сіроманцю, це Вам дякую!

Хотілося написати без хепі енду, як у житті, де часто-густо дістається не тільки і не стільки винуватцеві, а тому, хто попав під руку. "Бог воздает не по справедливости, а как попало" ("Д-р Хаус")

Авторе! Знайшовся таки потрібний ролик для вашого оповідання

http://www.youtube.com/watch?v=KP0gyDAh ... I&index=15