турболіт пірнув у зелені зарості ананасових пальм.

Ваша іронія тут недоречна. Я вважаю, що велика кількість помилок+халатність у вичитуванні (про що Ви й сказали, посилаючись на "правило") - це ознака несерйозності ставлення автора до свого тексту. Якщо Ви не сприймаєте серйозно те, що написали ("і так згодиться"), то як сприйматимуть інші? Правильно, так само. До речі, непогано було б запам`ятати, що те, що дозволено Юпітеру, не можна бикові. Відомому авторові багато чого прощається, бо він вже набив руку і компенсує помилки професійно витесаними образами і сюжетом. Не варто дивитися на інших авторів-початківців, які не вичитують свої твори, - робіть краще за них, а не гірше.

Не буду взагалі піднімати питання щодо граматики. Похвалю за гумор та стилістику.
Але, давайте по суті оповідки.
Не збагну задуму автора. Якась Україна у Вас у майбутньому вийшла занадто гротескною.
Прошу додаткового розтлумачення ідеї твору...

Повеселили, авторе, повеселили.
Сподобалось: веселенька така атмосфера, влучно окреслені герої, не більше і не менше ніж треба.
Не сподобалось: сюжет дуже простесенький. Автор просто розповідає, як бачить майбутнє, а інтриги як такої і немає. От якби навколо тієї фабрики якісь конфлікти закрутити.
На мою думку, дуже вправно з подібним упорався Ігор Сілівра в оповіданні "Зернятка на шахівниці" http://rbg-azimut.com/contest/story.php?id=2101. Там ніби і нова цікава організація суспільства показується, але разом із тим навколо цього всього такі колізії розгортаються, що за героїв переживаєш.
Звісно і невичитаний текст напрягає. Чомусь дехто старається і вилизує по максимум, а хтось інший тяп-ляп. Це ні в якому разі не камінь ваш город, це як дівчині макіяж увечері не змити і вранці з таким ходити, ніби і ладна дівка, та все одно стрьомно!



Сподіваюся, ананасові пальми у вас модифіковані, бо важко уявити зарості ананасових пальм, чесно, вони ж як капуста ростуть, близько 60 см у висоту.
Успіху!

Дякую. Ну, не вийшло інтриги. Значить ще майстерності бракує)).
Про невичитаність пояснила вище. Текст вичитувався, але видно треба було це зробити не 5 разів, а 10-ть. Це моя фішка - читати і не бачити)))(((.

Про пальми. Та знаю, як ананаси ростуть. Тільки мені здається, що ці кущі вони теж пальмами називаються. Чи ні?

турболіт пірнув у зелені зарості ананасових пальм.

Сподіваюся, ананасові пальми у вас модифіковані, бо важко уявити зарості ананасових пальм, чесно, вони ж як капуста ростуть, близько 60 см у висоту.
Успіху!

Вітаю, авторе! Буду неоригінальною - одруківки і помилки заважають читати, увесь час перечіплюєшся і випадаєш із сюжету.
По суті твору: мені якось навіть образливо, що у 27-му столітті (якщо не помиляюсь), наука так дивно і вибірково ступила вперед. Президент із лептопом чи смартфоном (ще б дротяний відеофон на стіні, до гурту). Імпорт соняшникової олії у іншу галактику (невже за стільки століть не винайшли більш прийнятного способу отримання цього та інших продуктів - зрештою, будь-які з них, байдуже, органічні чи неорганічні, то набір хімічних речовин із певними властивостями - як таке може бути, що створення продуктів було б більш затратним, аніж транспортування на такі відстані?). Коротше, як на мене, не надто переконливо.
А взагалі, у якості гуморески - сподобалося. Зайвий раз доводить, наскільки природа людська не змінюється. Веселеньке.
Удачі!