Сатирично-гумористичне оповідання.
Я не прихильник такого жанру, відтак навіть не знаю, що й сказати...

Так і не збагнув, чи це твір початківця, чи простий стьоб. Правда, гумор доволі специфічний, на великого любителя .

Або замало стьобу, або забагато. Якось так. Незбалансований твір, скажімо багато відступів у соціальну філософію, які подаються як лекція, а не через діалоги, вчинки героїв. "Він згадував молодість свого батька". - а міг герой згадувати молодість свого батька?

Ти ж пам’ятаєш, коли багато років назад хотіли зробити величезний смітник на Місяці, потім на інших планетах Сонячної системи

— Життя. Уявіть як все починалося. Утворення всесвіту — це великий шанс, утворення нашої Сонячної системи — це великий шанс, утворення нашої Землі — шанс. Те, що наша планета саме на цій відстані від Сонця — шанс. Була б трохи далі — все змерзло б, ближче — вигоріло.

Наврядчи можна вважати, що утворена вона була спеціально, але без діяльності людини тут не обійшлося.

хвороботворні організми загинули

Він ніколи не жалкував про свій життєвий вибір і любив свою роботу, але астрофізика завжди була його хобі (якщо можна так сказати).

Раптом Тарас відчув сильний поштовх і світ немов почав розпливатися в очах. Починаючи приходити до тями, він відлунням чув голоси своїх товаришів, ревіння аварійної сирени.

Відкривши очі, він не побачив таких знайомих панелей обшивки внутрішнього простору їхнього космічного корабля. Над ним була якась дивна конструкція.

Було важко, боляче, але приємно стояти.

Надворі біля вогнища сиділи знайомі йому члени команди зорельоту «Славутич»

— Як таке могло статися? — не вщухав від обурення Петро Григорович, капітан корабля.
— Якось таки сталося… — з винуватим виглядом почав говорити штурман Сашко.
— Дуже професійне, а головне — наукове пояснення!
— Я думаю… – хотів вписатись у розмову Тарас.
— О-о-о, думаєш! Та невже? Хоч щось приємне за останні хвилини. Рідкісне явище серед моєї команди останнім часом!
— Все ж таки, Петре Григоровичу. Це могли бути метеорити. Хоча точно можна було б сказати, оглянувши корабель…
— Вперед! Він якраз на дні цього злощасного кислотного озера! Пірнай, — з неабияким роздратуванням запропонував штурман корабля.
— Тільки після вас, Олександре, — не розгубився Тарас.

— А мені здається, про причини того, що сталося, варто подумати пізніше, значно пізніше. Зараз хотілося б більшої визначеності на найближчий час, — зняла відчуття напруги Анфіса.
Члени команди переглянулися. Ніхто не промовив жодного слова на таке доволі категоричне зауваження, але нічого ближчого до здорового глузду більше ніхто за останній час не чув і не пропонував, тому всі мовчки погодилися з доцільністю цієї пропозиції.

Хтось спробував розчавити камінням листки, дуже схожі на земні лопухи. Але ця невдала спроба закінчилась тим, що каміння розчинилось соком рослини. Виявилось, що рослини тут теж дуже їдкі.

Можна припустити, що через агресивну атмосферу відкритого космосу хвороботворні організми загинули

Забагато ниття, як для такого короткого оповідання.

І мінус бал за "виглядати". Виглядає собака з буди, або дівчина козака, а людина чи планета мають вигляд.

Кількість повторів "Україна-українське" -відверто дратує у даному контексті.

Автор знайомий із антропним принципом? І ніякої дивини тут немає.

Цитата:
Наврядчи можна вважати, що утворена вона була спеціально, але без діяльності людини тут не обійшлося.

розуму - буде краще

хвороботворні для кого?

Тут сложное впечатление.

ЧЮ у меня неправильное.

Автор, схоже, трохи здивований чи навіть ображений, як сприйняли його твір. Спробую трохи деталізувати.

Так було чи не було хобі?

Світ почав приходити до тями? Уникайте такого поєднання речень, які можуть викликати подвійне трактування

Те ж саме: конструкція над кораблем? Ще забагато займенників. Чергуйте їх з іменами.

Быль і важкість погано поєднуються з приємними відчуттями. Втім, у кого як

А могли бути ще й незнайомі?

Цей діалог не міг проходити реально у тій ситуації, що описана. Ви уявляєте, який у людей стрес?

Анфісу час призначати капітаном.

У середовищі, де навіть камені моментом тануть від рослинного соку, мандрівнки вижили б без захисного обладнання лічені хвилини. А вони поводяться як на екскурсії в дендропарку.

А що таке атмосфера відкритого космосу?

Гіпотези про формування біосфери взагалі виглядають навіть не фантастично а... це дійсно нагадує стьоб, хо я вірю вам, авторе - ви цього не хотіли.

Я не сприймав ваше оповідання як гумористичне чи стьоб. Просто, ще потрібно набиратися досвіду.

До кінця розбирати не буду, сподіваюся, переконав - проблем багато. Але для того й проблеми, щоб ї долати.

Автор старався - автору медаль! .