Обсуждение рассказа x024 Біорезонанс (Фото 015, Фото 017)

Прочла как пост в ЖЖ. На рассказ не тянет.

Автор придумал хорошую идею, не новую, но в принципе интересную. Но воплощение, честно говоря, получилось, среднее. Затянутое нудное начало. Потом авторские объяснения. Потом ГГ вдруг попадает к людям, которые вышли из-под контроля тоталитарного государства. Попадает лишь для того, чтобы ему прочитали лекцию о том, что медкамеры, в котором граждане восстанавливают силы, на самом деле аппарат про промывке мозгов. И при этом ГГ в это верит. На этой идее можно было построить очень интересную историю, триллер, боевик. Увы, автор решился лишь на робкий пересказ идеи.
Удачи!

На рассказ как раз тянет. Есть начало, переломный момент и открытый конец. Написано красивым читабельным украинским языком. Есть некоторые стилистические неполадки, ниже укажу. Идея не нова, но мне нравится эта тема. Закрытые города, жители, считающие, что система идеальна и заботится о них. Есть в этом что-то такое... всегда актуальное.
Вступление, пожалуй, немного затянутое, лучше бы его урезать, а ближе к концу как-то обширнее расписать.


Похоже на кальку с русского. В нашем языке есть отличная замена "Гарного тижня" или "Вдалого тижня".

Часто повторяется слово "швидко", но больше всего оно привлекает ненужное внимание вот здесь:



"Значно більше" будет намного естественней.

Главное, что Автор ещё раз напомнил нам о необходимости иметь свою голову на плечах и задавать вопросы. В первую очередь себе.

Спасибо, и удачи на конкурсе.

Опвідання сприймається нормально, хоча сюжет простий. Але виникає одне запитання:
Люди в описаному суспільстві все життя проводять на роботі за строго встановленю схемою. Крім сну. Я все вірно зрозумів? А як тоді формуються сім"ї, народжуються діти, підтримується достатня кількість населення?

Хвилі чого? Це поняття має багато значень. Морські? Електромагнітні? Чи щось інше? А от використання терміну "біорезонансна" виглядає трохи неприродно з вуст Ореста. Хто він за фахом? Звідки те все знає? Адже втікає з міста на природу, а не в бібліотеку.
Авторові - успіху!

Крисcтина, спасибо за мнение.

LordWeller, благодарен за отзыв. Очень хотел написать рассказ подробнее, но побоялся не вписаться в 40000 знаков. Вам тоже удачи.

Хорошо когда в рассказе что-то есть, особенно если это что-то - «начало».


Этим «швидко» я пытался усилить впечатление однообразности жизни и отсутствия свободного времени. Возможно переборщил.



Спасибо. Действительно так лучше.

Спасибо за позитивный отзыв и замечания, Искатель. Вам тоже удачи.

Док, Ви написали:


Спробую пояснити свою (за)думку.
Все життя людей дійсно проходить за схемою. Просто з певних причин ("через самонадіяність та обмеженість посадовців") все контролюється не так детально.

Сім’ї у звичайних громадян не створюються взагалі (з розвитком медицини то вже не проблема, тому і залишив спосіб відтворення на розсуд читача (може штучне запліднення, може з пробірки…) ), адже головне в тому світі не суспільство (сім’я, як відомо повинна бути цеглинкою того самого суспільства), а виконавці (люди (як вид істот, а не в суспільному значенні)). Тому для Богдана так і приємно чути крізь сон голос Вевеї (невідомі до цього відчуття).

Орест просто давно знайомий з Корнієм, який доволі начитаний (в подробиці вирішив не вдаватися). А сам Орест працює з комп’ютерами (які б вони на той час не були).

Хвилі? «…різноманітні…». А загалом, інститут досліджував усі види хвиль (механічні, електромагнітні). Ну, спеціалізація у нього така. А на свідомість впливали за допомогою електромагнітних. Дійсно, варто буде уточнити.
Десь так.

Дякую за відгук та зауваження. Вам також успіху.

Загальне враження: Сподобалось, хоча дуже сумно за таке, я надіюсь, лише альернативне, майбутнє.
Ідея: Не нова, непогано продумана і подана.
Сюжет: Простий, але ця домашня простота дуже підкуплює. Без особливої інтриги і з відкритим фіналом. замальовочка така, закидушечка-заманушечка.
Мова: добре читається, хороша, супротиву не викликає.
Грамотність: та ніби в нормі, не звертала особливої уваги а в очі нічого не кинулось
Персонажі: Розкриті достатньо. Особливо головний - хоча що там його розкривати, як його все життя розписано і підпорядковується таймеру.
Атмосфера: Тривожна і пригнічуюча, з проблиском надії. Мені відчувається добре!

Дякую. Дуже приємно.
Теж не втрачаю надію, що це альтернативне майбутнє.

дурня. "таймер" має мати блутуз і скидати дані на сервак. Систему проектували клінічні ідіоти?
а взагалі Хакслі раджу почитати. Класика ж
"не блукай ні тут ні там
прийми краще соми грам"
до речі, а що вони зробили із прокастинацією? переважна більшість чудово спілкується на роботі
узагалі - описана система промивання мізків відстає не тільки від фантастики, але й від реальності
Кінцівка непереконлива. Знову ж таки відсилаю до Хакслі. Ну чи до Соловйова... система промивання мізків влаштована так, що той, хто випадково її покинув має прагнути повернутись, відчувати втрату чогось неймовірно важливого...
коротше: "Не вірю".
ЗІ
змісту назви не зрозумів.

Проектували – ні. Використовують – можна і так сказати (лаконічно, але зі смаком).

Якщо аналізувати прокрастинацію, яка може бути пов’язана з перевантаженням, то люди звикають до багато чого (все пізнається у порівнянні).
Та й взагалі, з моєї точки зору, в такому суспільстві на прийняття рішення людям не залишають ні часу, ні можливості (вони (люди) ж вірили у правильність системи, а незгодні, виявлені на тестуванні, прибирались). Та і потреби не мали.
В тому суспільстві спілкування обмежувалось максимально можливо (врахую можливу нерозкритість цього питання).


Спишемо це на тієї системи, вони ж


Як і автомобіль Таврія (відношусь до нього з особливим теплом. Чесно і без підколів ). Але ж це не заважає йому впевнено виконувати свою функція (без зайвого комформу, але з особливим і неповторним шармом). До речі, якщо вірити пресі, ЗАЗ Славуту збираються по ліцензії випускати в Індії .

Як-ніяк 658 знаків на відгук. Дякую за критику і приділений час (сподіваюсь не втрачений).

Сразу вспомнился фильм - "Персонаж", там герой тоже всё время сверялся с часами. И расписывал свой день посекундно.

После этой фразы вспомнилась повесть Брэдбери - "451 градус по Фаренгейту" и до самого конца всё было похоже на эту самую повесть.

Что мы имеем в итоге? Идея интересная, но сам текст... Такое ощущение, что часть с одного места взяли, часть с другого. Жаль. Но если посидеть немного над текстом, можно от схожести легко избавиться.
Удачи на конкурсе!

«Персонаж» обязательно посмотрю. А пока... немного посижу над текстом.
Спасибо. Вам тоже удачи!