Обсуждение рассказа x006 Вмістище зла

Яка ж смачна все таки у вас мова, авторе? Мальовничо виписані картини, орієнтування у реаліях тогодення.
Загальне враження: сподобалось.
Ідея: не дуже люблю подібне, але хороша, не дуже нова, цих упирів-опирів порозводилося, але цікавий спосіб "зараження". Такого не зустрічала.
Сюжет: на мою думку добре продуманий, ну може трохи затягнуто спочатку. якось поки добралася до основних подій, то заблудилася що там до чого, а потім пішло рівніше.
Мова: Гарна, багата, чудова. Використання рідковживаних слів так радує душу і змушує заглядати у словник
Грамотність: грамотно, стиль добре витриманий, хоча траплялося кілька слів та виразів (не більше 3-4), відносно яких я могла б посперечатися чи можуть вони існувати у тогочассі і чи можуть так вживатися. Чесно кажучи зараз не згадаю, але якщо автору буде цікаво, то можу переглянути ще раз і уточнити.
Персонажі: розкриті непогано. Єдине що "смущає" персонаж дядька героя- чи не забагато про нього? Коли далі про нього нічого немає. А ще, мені особисто, герой-племінник ніяк не уявився студентом, що ще навчається. Чи то студенти тих часів були серйозніші, а може старші за сучасних. Він мені уявився таким собі солідним дядечком.
Атмосфера: передана добре, часом аж мурашки по шкірі. Хоча мені набагато більше сподобалась атмосферність часу

Очень хорошо написано, сочный, образный язык. Умелое нагнетание атмосферы. Но при всех достоинствах стилистики очередная история о вампирах и упырях в антураже стимпанка несколько разочаровывает. Главный персонаж, студент Рудольф лишен собственного «я». Он лишь функция, которая нужна автору, чтобы рассказать очередной ужастик. Приятно, но от подобного мастерства хотелось бы большего. И начало несколько затянуто. Финал получился оборванным и вообще рассказ больше похож на зарисовку к большой форме, повести, роману.
Удачи!

Однозначно - якісний жахастик!
Атмосфера - проймає. Автор уміло підсовує читачеві почергові версії, коли тільки вирішив - о, так тут нічого надприродного і раптом - бац! Все не так! Чи навпаки. І джино-вампір - щось новеньке
Класно! Успіху, авторе!

Погоджуюся, початок задовгий, а кінцівка трохи зіжмакана. Не знаю, як тут зарадити - думайте. Можливо, варто урізати описовість.
Детективна лінія зацікавила. При згадці про вампірів прикро поморщився - ну скільки ж можна! Але потім був приємно здивований, якщо такий вислів можна застосувати до хорору . Колеги, вампірів у творі нема взагалі! Правда, автор так захопився заплутуванням сюжету, що сам себе перехитрив, раз це не очевидно .
Удачі на конкурсі!

Їх дух присутній

Хочется отметить сразу, что слог у автора хороший. Читается рассказ легко и с интересом. Однако, с момента осмотра Софии и обнаружения у нее на шее то ли царапин, то ли ран, в голове упорно засела книга Брема Стокера "Дракула" и когда учитель упомянул о ней в разговоре с Кауфманов, то я даже не удивилась. История буквально слизана с известного произведения, правда с участием других персонажей. Есть несколько моментов, которые не понравились:
1. ...разбойничьего вида цыгане... Автор, если честно, то цыгане они есть цыгане. Или может читатель просто других не видел.
2. ...экспрессивные словечки... Экспрессивным может быть характер, но не словечки. Эмоциональные - уже лучше. И "словечки" резануло. Можно было обойтись просто - "словами".
3. ... солнце припекало..., ...погода стояла замечательная, дул свежий ветерок... В голове у меня эта картинка как-то не складывается. Припекающее солнце и свежий ветерок.
4. ...механически проводя ладонями по пыльной рубахе... Учитель, эммм, робот?
5. ...его лицо виднелось в сумерках..., ...комната была залита полуденным солнцем... Я вначале удивилась - неужели доктор осматривал Софию до самого вечера, а потом оказалось, что нет. Но сумерки тогда к чему??? Или комната находится в другой временной прострации?
6. Откуда у врача револьвер? Кстати, он его прямо таки ловко достал.
7. ... дрожало крупной дрожью... Фразу в рамку и на стенку!
8. Неправдоподобное описание драки. Монстр нанес Кауфману серьезные повреждения, а тому все ни по чем.
9. Да к тому же он еще и побежал в дальнейшем. Даже в голливудских боевиках герои имитируют, что им тяжело.
10. Что стало с Софьей? Могу предположить, что с ней доктор и дрался.

Ко всему прочему - это не НФ.

Все выше сказанное мое субъективное ИМХО. Автору удачи!

Дякую всім за відгуки! Спробую дещо прояснити, хоч після бою кулаками не махають .
Почну з головного:

Аж дивно, що більшість цього не зауважила. Але ж твір направду НЕ ПРО ВАМПІРІВ! ВАМПІРИ в оповіданні ВІДСУТНІ В ПРИНЦИПІ (даруйте мені мій капс-лок ). Наявна здогадка - свідома замануха, детективна штучка, щоб збити читача з ппантелику, а Стокер - їй у поміч . На жаль (і на мій сором), вона таки збила читача з путі істиного, правда, зовсім не так, як вимагалося. Чомусь ніхто не став уникати в подальші перипетії, а тому - таки так - клубок я заплутав занадто і сам себе перехитрив. Каюсь.

Якщо ваша ласка. Авторові, звісно, цікаво!

Студенти бували й років під тридцять, хоча Рудольф таки молодший.

Їх міг не бачити ГГ.

Ні, просто з протилежного боку будинку, в тіні.

Не заперечую . Позаяк авторство далеко не моє.

Є такий медичний термін - афект. Найяскравіше проявлявся в берсерків, хоч і викликався штучно. Людина дістає кінську дозу адреналіну й деякий час не відчуває втоми, але згодом падає знесилена.

А оцього сказати не можу . Зауважу лише, що назва оповідання не просто так.

Чому ж більшість? Я зауважив!
Кіно про джина!
І писав, що автор гарно утримує інтригу, підводячи читача до вампірської теми, а потім приємно розчаровуючи - нема вампірів. Зовсім. А про дух вампіризму я написав тому, що... ну то витає він над твором. Хіба ж ні?

Спеціально полізла в Біблію, про вмістилище зла знайшла. Заінтриговано мовчу.
Обов*язково гляну ще раз і вкажу, що мене спантеличило.
Одне з них точно щось про "нульові" результати. На мою думку, "нульові" занадто сучасне слово .

Шановні, його знайшли! Втрачений рукопис Конан Дойля, поєднання його фантастики з розповідями про Шерлока Холмса.

Викладання без коментарів. Хоча, ні. Супер! От. Подобається мені таке.

Не НФ однозначно. Справжній хор-р-р-ор. Сподобалось. Удачі на конкурсі.

У Конан Дойля є ще збірник містичних оповідань "Перстень Тота", раніше, кажуть, був досить рідкисним явищем. Але мені до рук потрапив у шкільні роки. Як він мені подобався і як лякав!.. А ще сумно було, що нормальної містики, подібної до отої конандойлівської, у наших бібліотеках я не зустрічала...

Класне оповідання! Прочитала із задоволенням! Що вампірів не буде стало зрозуміло щойно Автор згадав про Брема Стокера - не міг же він сам себе спойлерити?!

Дякую!
Успіху!

Мало хто знає, що то за «озокерит» такий. Краще без цього уточнення.


Красиво, але незрозуміло.


Може, «пихнув»?


Дивне якесь визначення. Якщо мається на увазі крововилив у мозок чи інфаркт, то вчитель так би і висловився – мав би знати подібні слова.


Кома після «вчитель» зайва.


Якось воно некоректно вийшло. Навіть не неполіткоректно, а просто некоректно.


тікати


на


Все ж таки револьвер.


Від кого? Від пораненої та беззбройної людини? Якось дивно для одного з «іфритів, найдужчих із джинів, страшенно злих і лютих потвор». М’яко кажучи.


твердиня моя
фортеця моя
охорона мені

* * *

Написано цікаво і захоплююче, особливо завдяки переходам від містики до детективу і назад. Однак кінцівка виглядає вкрай шаблонно, залишаючи при цьому більше питань, аніж відповідей. Навіщо чудовисько «тягало в дім труп пана Юзефа»? Чому/навіщо Софія втрачала свідомість? Що то за сліди на горлі? Невже подібне створіння так легко порішити звичайнісінькій людині, та з якого це дива осиковий кілок допомагає проти іфритів? Через отакі питання без відповідей текст «розвалюється» на складові частини, що не тримаються купи. Бажано зібрати їх та з’єднати надійніше. Оповідання того варте.

Друзі, спасибі, що читали!
Щодо вмістища зла ... річ у тім, що саме такими були переконання давніх юдеїв, християн та мусульман. Важко було б очікувати від, скажімо, Абдула аль Хазреда (а саме до тих часів, мабуть, належавла посудина пана Юзефа) якоїсь політ- чи гендерної коректності. Я ж навіть не ризикнув озвучити цей пасаж, залишивши його (не без задньої думки ) на відкуп читача. Так що повторюся - розгадка заплутаної кінцівки - в назві.
Сильно_Грамотному дякую також за детальну вичитку - поширена думка про авторські замилені очі - зовсім не міф .

Без уточнення не вийде, бо в Галичині в той час тільки такі копальні й існували. Озокерит - земляний віск. Із галицького озокериту робили ізоляцію для трансатлантичного телеграфного кабелю.

Даруйте, треба було б зноски подавати, але знаків забракло. Креденс - галицька назва буфету.

Та ні, димом, мабуть, таки пакають:
http://sum.in.ua/s/paknuty

Так, саме це й мається на увазі. Але річ у тім, що в Галичині поширений саме такий вираз, навіть прокльон відповідний є про "наглу кров".

Людське тіло вмирало, іншого вмістища поряд не було. Взагалі далі є припущення, навіщо й куди хотіла потрапити потвора.

Відповідь - у назві . Іфрит хотів перевести стрілки, позбутися будь-яких підозр щодо себе, щоб потім спокійно зайнятися своїми зловісними, богохульними, нечестивими планами . А кілок - чим не лікарство для іфритового вмістища? Яке є лише оболонкою для полум'яного духа.
Якось так, приблизно .

написано добре. дуже "Не моє".