Обсуждение рассказа v020 Грань неизбежного

нотатки по ходу твору: Магістр Йода захоплений би був.

а ще мій досвід підказує, що більшість цифр варто писати словами.
неузгодженість часів.
- разом. Взагалі твір вичитаний погано.
Є зауваження до психологізму опису. ІМХО тут мала б спостерігатись якась подібність до експерименту Мілґрема.
До речі, по ходу пригадується Азімов: "потворний хлопчик"

Бог, звісно, єдиний, але автор точно це мав на увазі?

гени не мають клітин
Кінцівка знову повертає до Азімова.
Резюме: просто і не надто вичитано, упор робиться на емоції та жалість. Це допустимо, але тоді треба прикласти більше зусиль для ототожнення читача із героєм.

Коли читав, виникало відчуття, що дивлюся фантастичний ретрофільм середини 20 сторіччя про науковців. Не вистачало тільки миготіння численних лампочок в лабораторії і відповідної музики (на кшалт з "Людини-амфібії"). Не скажу, що це погано. Але, беручись за подібну тему, варто детальніше ознайомитись з матеріалами щодо роботи в лабораторіях і науковців взагалі. Інакше текст, насичений фразами типу

чи

виглядає як стьоб чи пародія на наукову фантастику.
Потенціал до писання художніх творів у автора є, так що - працювати над якісним ростом!
Успіху на конкурсі!

Мдя. Как-то даже почти нечего и сказать.
«Долго еще!?» Ну, на будущее запомните, что этот знак препинания ставится с точностью до наоборот: ?!
А так... Реинкарнация доктора Менгеле в лице Смита не впечатлила. Это мягко сказано. И мальчишка-болезнь-вакцина-самоубийство — это *не скажу аднаногая сабачка* своеобразный щит, которым любят прикрываться, когда надо надавить на чувства неискушённого читателя. Пардон, не впечатлило от слова совсем.

Ну да ладно. Я не ругаю. Как здесь сделать лучше — не могу подсказать. Лучше всего, наверное, продолжить писать, несмотря на ворчание сетевых критиков.
Успехов в дальнейшем творчестве.