Цитата: Бич Харумана
Батіг
Цитата: витикалися з відчутно матеріальної синьої імли
Це як? Її можна було пальцем поштрикати?
Цитата: Товстогубі й горбоносі, на кругловидих містян вони не подобали, радше це були західняки з Кафу.
Хто це каже? Вочевидь, автор – але якраз він має знати, хто і звідки, а не робити припущення.
Цитата: вочевидь якийсь можновладець
вочевидь, якийсь
Цитата: отож, дуже не хотів бути впізнаним.
Зайва кома.
Цитата: Заплата, як ви знаєте, буде щедрою.
Може, «сплата»?
Цитата: Виправа обережно увійшла
шкуратяну торбу
вибитий на поховальних марах.
Це дуже добре, що вам відомо так багато гарних старовинних слів. Було б іще краще, якби ви роз'яснювали їх сенс читачеві.
Цитата: обережно увійшла в межу прадавнього міста.
Не можна «увійти в межу». Можна «зайти за межу», «перетнути межу».
Цитата: До склепу при своєму розумі не поліз би жоден шаммарець.
Склеп розуму не має. Краще: «жоден шаммарець при своєму розумі не поліз би до склепу».
Цитата: магічний гримуар
Анахронізм. Це слово з середньовіччя, античним часам воно не пасує.
Цитата: - Отже…
- Ми мусимо увійти, - відрізав старий жорстко. - Не забувай: тут ми - не заробітчани, навіть не мисливці за знаннями й досвідом. На кону - добробут цього краю… а може, й усього світу.
- Он як... Тоді… хто?
- Байдуже. Будь-хто з цієї малошановної публіки, - дещо цинічно відказав орій.
Одначе. Якраз перед цим він виголошує: «Тут-бо легко як збагатитися, так і назавжди занапастити душу…». А убивство безневинної людини душу не занапащає? Що ж то за душа в нього?
Цитата: Ярмир іронічно кашлянув
кахикнув
Цитата: випнута звірина пика
звіряча
Цитата: подоби яких не вселяли людині нічого, крім жаху.
не викликали у людей нічого, окрім жаху.
Цитата: примарна фосфорична маса
Виглядає анахронічно.
Цитата: чудернацька металічна рукавиця
металева
Цитата: - То розбійники…
- Їх зустріли якраз при вході. Потім Корано наказав укоськати мене, а сам подався всередину.
Ярмир посміхнувся, скосивши очі на жилаву постать Учителя.
- І ви їх…
- Сплять, - знизав плечима старий орій. - Я ж не Корано…
Та невже? А провідник? А хіба розбійників не можна було врятувати - просто приспати всіх одразу, з вояками? Схоже, «старий орій» ставиться до людських життів так же байдуже.
Цитата: - Я тут подумав… Можливо, бич - зовсім не зброя? За бажання його можна було б використати й у цілком мирних цілях!
Як же лицемірно це звучить після того, як він холоднокровно прирік на смерть безневинну людину.
* * *
Написано добре; незважаючи на деяку передбачуваність, динаміка подій справді захоплює. От тільки є одне «але»: після того, як головний і начебто позитивний герой разом зі своїм вчителем холоднокровно убивають людину, яка на те навряд чи заслуговувала і нічого поганого їм не зробила, у мене одразу зникло будь-яке бажання співчувати їм та стежити за їх пригодами. Так, я розумію їх мотиви. Але... якщо вони такі вже чесні-благородні, хтось їз них міг би і собою пожертвувати. А то, виходить, вони нічим не кращі за головного антагоніста. Вони теж впевнені, що мають право убивати невинних задля Високої Мети.
Отож... враження зіпсоване. На жаль.
|
.
.
.